flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Інформація по кримінальній справі за обвинуваченням Бовкуна Е.М. та Чепурнова Ю.О.

10 листопада 2015, 10:34

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням Бовкуна Едуарда Михайловича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 21.12.2010 р.) та Чепурнова Юрія Олександровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 21.12.2010 р.).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2015 р. дану кримінальну справу було направлено прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування, з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.

Так, про неповноту і неправильність досудового слідства свідчить той факт, що органами досудового слідства не перевірено показання підсудного Бовкуна Е.М. щодо того, що він не вступав в попередню змову з адвокатом Чепурновим Ю.О., не організовував одержання хабара від Павловської Т.В., та не отримував від останньої хабара, та дії свідка Павловської Т.В. - це лише вдало спланована провокація співробітниками СБУ.

Також, пред'явлене Бовкуну Е.М. та Чепурнову Ю.О. обвинувачення є не конкретним і не відповідає вимогам ст.ст. 64, 132 КПК України, оскільки органом досудового слідства належним чином не перевірені викладені в ньому обставини. В порушення вищевказаних вимог законодавства, орган досудового слідства у обвинуваченні не встановив суб’єктивну сторону злочину, яка характеризується тільки прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. Постанова про притягнення до кримінальної відповідальності Бовкуна Е.М. та обвинувальний висновок не містять вимоги кримінально-процесуального закону щодо зазначення способу, місця та часу скоєння злочину, воно не конкретизоване, суть обвинувачення не зрозуміла. Недотримання вказаних вимог Закону є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкоджає суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний,  обґрунтований і справедливий вирок.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувального висновку та матеріалів кримінальної справи, пред’явлене Бовкуну Є.М. та Чепурнову Ю.О. обвинувачення фактично ґрунтується на заяві громадянки Павловської Т.В. від 05.01.2011 р., показаннях Павловської Т.В., яка здійснювала передачу грошових коштів Чепурнову Ю.О., матеріалах негласних оперативно-розшукових заходів, у ході яких відбувалось прослуховування  фото та відеоконтроль дій останнього, протоколах передачі виявлення та вилучення під час затримання Чепурнова Ю.О. грошових коштів, протоколах обшуку житла та робочого кабінету Бовкуна Є.М., протоколах особистого обшуку Бовкуна Е.М. та Чепурнова Ю.О.

Водночас, оцінка та перевірка законності отримання вказаних доказів, більша частина яких зібрана під час провадження оперативно-розшукової діяльності, з врахуванням вимог ст.67 КПК України, згідно з якою жодний з доказів не має наперед встановленої сили, органом досудового слідства не проведена.

Для встановлення належності та допустимості вище вказаних доказів, які слугували підставою для порушення кримінальної справи, необхідно провести ряд слідчих дій, та встановити їх законність отримання під час досудового слідства, які можливо провести лише в ході додаткового розслідування.

Органами досудового слідства не перевірено особу заявника - Павловської Т.В., яка звернулась з заявою про скоєння злочину. Так, шляхом проведення слідчих та оперативно розшукових дій необхідно: встановити осіб, які ігнорували виконання вимог ч.2 ст.95 КПК України (1960 р.) допитати їх та вияснити, чи не було серед оперуповноважених осіб, раніше знайомих Павловській Т.В. Чи не знаходились вони в позаслужбових взаємовідносинах, що могло стати причиною невиконання вимог закону.

Судом встановлено, що  заява громадянки Павловської Т.В. про ніби то вчинення злочину суддею Бовкуном Е.М. та адвокатом Чепурновим Ю.О., датована 5 січня 2011 року , а дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують особу в правах, за рішенням апеляційного суду датовано 4 січня 2011 року, на яке неодноразово у своїх процесуальних документах посилались оперативні працівники ГУ БКОЗ СБУ.

За клопотанням підсудних судом, шляхом судового доручення перевірено і з’ясовано, що Апеляційним судом м. Києва у відповідності до вимого ст.ст. 8, 9 Закону України "Про оперативно розшукову діяльність" надавався дозвіл ДОТЗ, ДОД СБ України для ГУ БКОЗ СБ України на проведення оперативно – розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, які тимчасово обмежують права фізичної особи, відносно Бовкуна Едуарда Михайловича, а саме: фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; негласне проникнення в приміщення по місцю роботи з метою виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину; застосування інших технічних засобів отримання інформації по місцю роботи , а також в місцях тимчасового перебування.

Зазначені дозволи на проведення оперативно – розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, які тимчасово обмежують права фізичної особи надавались на підставі постанови № 01-14 цт від 04.01. 2011 р. терміном до 04.07.2011 року.

Відносно Чепурного Ю.О.: зняття інформації з каналів зв’язку мобільного телефону; здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; застосування інших технічних засобів отримання інформації в місцях тимчасового перебування.

Зазначені дозволи на проведення оперативно – розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, які тимчасово обмежують права фізичної особи надавались на підставі постанови № 01-15 цт від 04.01.2011 року , терміном до 04.07.2011 року.

Виникла необхідність встановити, що явилось підставами для прийняття таких рішень Апеляційним судом м. Києва від 04. 01.2011 р. в той час, як 4 січня 2011 року Павловська Т.В. про скоєння злочину до ГУ БКОЗУ СБУ ще не заявляла.

Тому, за клопотанням підсудного Бовкуна Е.М., суд надав відповідне доручення для проведення дій по повному або частковому зняттю в встановленому законом порядку, обмежень на поширення та доступ до матеріалів оперативно-розшукової справи № 5405 від 04.01.2011 р., з класифікацією "одержання хабара", а також з постанови Апеляційного суду м. Києва № 01-15 цт від 04.01.2011 р. про здійснення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, співробітниками ГУ БКОЗ СБ України спільно з співробітниками ДОД СБ України, з метою перевірки проведеного оперативно – технічного заходу із застосуванням інших технічних засобів отримання інформації (негласний слуховий контроль, зняття інформації з каналів зв’язку, візуальне спостереження та негласне фото документування) відносно підсудного Чепурнова Ю.О. та наявності правових підстав для пошуку, виявлення і фіксації, фактичних даних про протиправні діяння Чепурнова Ю.О. та судді Бовкуна Е.М. у сфері службової діяльності, фактичних даних одержання хабара та здобуття інших доказів на предмет їх допустимості. 

При доступі до вказаної інформації, можливо було би з'ясувати, що саме стало підставою для винесення Постанови № 01-14 цт від 04.01. 2011 р. терміном до 04.07.2011 року. ( т. 6 а.с.204), та постанови № 01-15 цт від 04.01.2011 року , терміном до 04.07.2011 року.(т.6 а.с.204).

У разі виконання даного судового доручення суд зобов’язав надати копію вищезазначеної постанови та оригінал оперативно-розшукової справи № 5405 від 04.01.2011 р., з класифікацією "одержання хабара" для огляду в судове засідання.

Бориспільською міжрайонною прокуратурою вище вказане доручення не виконано. 15.10.2015 р. через канцелярію суду надійшов лист від Апеляційного суду м. Києва через Бориспільську міжрайонну прокуратуру, з якого вбачається, що Апеляційним судом м. Києва надано відповідь про неможливість надати документи, які мають гриф секретності "Цілком таємно" з вказаних у листі підстав. (т. 7 а.с.1)

З огляду на дану обставину судове доручення від 30.12.2014 р. вважається не виконаним. Тому, під час судового слідства з'ясувати вище вказану інформацію яка є істотною для правильного застосування кримінального закону по даній справі не можливо.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі   можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального   законодавства. Перевірка доказів на  їх  допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять  інформацію  про скоєння  злочину  чи  підготовку  до  нього  та  подані в порядку, передбаченому частиною другою  статті  66  КПК України (1960 р.), необхідно враховувати  ініціативний  або ситуативний (випадковий) характер  дій  фізичних або юридичних  осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних. Конституційний суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з ч. 2  статті  66 КПК України (1960 р.) речі або документи  (фактичні  дані)  не відповідають вимогам допустимості доказів,  якщо вони  одержані з порушенням прав і  основоположних  свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням  оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

На підтвердження викладеної в заяві від 05.01.2011 р. інформації  Павловська Т.В. до своєї заяви додала диктофон "Самсунг YV-150" із написом розмови з Юрієм від 30.12.2010 р. та ксерокопії грошових коштів, переданих "Юрію" від 30.12. 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити у порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

За вказаних обставин судом в порядку ст. ст. 97, 315-1, КПК України неодноразово виносились рішення від 06.10.2014 р. від 30.12.2014 р. про необхідність надання судового доручення органу, який проводив розслідування - Прокуратурі м. Києва, та органу який підтримує державне обвинувачення Бориспільський міжрайонній прокуратурі, здійснити перевірку обставин, викладених в показаннях підсудного Бовкуна Е.М., отриманих в ході судового слідства, на предмет можливої наявності в діях працівників ГУ БКОЗ СБ України ознак злочину за ст. 370 КК України (в редакції від 21.12. 2010 року), здійснити перевірку правдивості показів свідка Павловської Т.В., в частині не причетності співробітників ГУ БКОЗ СБ України до подій 30.12.2010 р., шляхом проведення слідчих дій та прийняття  відповідного процесуального рішення.

Лише 03.07.2015 р через канцелярію суду надійшов лист на виконання судового доручення від 30.12.2014 р., з якого вбачається, що в.о. прокурора м. Києва А.Корж повідомив, що вивчивши лист та додані до нього матеріали, встановлено, що відповідно до п. п. 1, 7 Наказу Генерального прокурора України № 12 гн, розгляд викладених питань належить до компетенції Військової прокуратури Центрального регіону України. У зв’язку з викладеним, лист та додані до нього матеріали направленні за належністю для військової прокуратури Центрального регіону України. Очевидно, що строк виконання судового доручення, який було встановлено судом, на момент відповіді від 03.07.2015 р. давно сплинув. Це лише свідчить про небажання органів прокуратура своєчасно виконувати судові доручення. Не своєчасне реагування  значно затягувало судовий розгляд, та призвело до неможливості під час судового розгляду усунути неповноту та неправильність досудового слідства.

Таким чином в порушення вимог ст.97 КПК України 1960 р. станом на 15.10.2015 р. на підтвердження даного факту , прокуратурою м. Києва до свого листа від 26.06.2015 р. № 15/1-550 не було додано жодних документів, які могли би підтвердити направлення ними листа та доданих матеріалів за належністю до військової прокуратури Центрального регіону України. Виходячи з даної відповіді суду не можливо встановити дату направлення, вихідний номер, перелік документів які мали бути додані до листа, та взагалі чи направлялись своєчасно вказані матеріали за належністю. Крім того, жодної інформації стосовно вжитих заходів від військової прокуратури Центрального регіону України до Бориспільського міськрайонного суду не надходило. Тому, судом та всіма учасниками судового розгляду, визнано повторне судове доручення від 30.12. 2014 р. не виконаним Прокуратурою м. Києва.

Крім того, Прокуратура м. Києва постійно не своєчасно надавала відповіді на виконання судових доручень та затягувала їх виконання, порушуючи строки визначенні судом, з невідомих суду причин. Відповідь надійшла лише після неодноразових письмових нагадувань, органу що проводив досудове слідство, судом про розумні строки розгляду кримінальної справи, та ст. 23-2 КПК України (1960 р.) щодо наявності на те підстав суду винести окрему ухвалу (постанову), якою звернути увагу державних органів на порушення закону, що  вимагає вжиття відповідних заходів.

Через канцелярію суду на стадії доповнення прокурором судового розгляду, надійшли ще декілька клопотань від підсудного Бовкуна Е.М., але вони були заявлені передчасно, та мали розглядатись судом лише після виконання чи не виконання попередніх судових доручень, та на відповідній стадії доповнень підсудними, до якої суд не дійшов, в зв’язку з тяганиною з боку органів прокуратури та невиконанням ними попередніх судових доручень.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 КПК України (1960 р.), необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних  осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.

Так, про неповноту і неправильність досудового слідства свідчить той факт, що органами досудового слідства не перевірено ряд нижче зазначених обставин, що має істотне значення для постановлення законного рішення.

Тому, уповноваженому за належністю органу досудового слідства необхідно провести наступні слідчі та оперативно розшукові дії:

-          з'ясувати, який характер мали дії Павловської Т.В. 30.12. 2010 р. при фіксуванні на диктофон " Самсунг"вищезазначених даних - ініціативний  або ситуативний (випадковий) характер, встановити мету та цілеспрямованість таких дій. Перевірити чи дійсно Павловській Т.В. належить диктофон "Самсунг", наявність документів на його придбання. Встановити осіб, у яких по показанням Павловської Т.В., вона позичала грошові кошти і де саме робила з них копії.;

-          чи мала право 30.12.2010 р. фізична особа Павловська Т. В. в розумінні ст. 5 Закону "Про негласні слідчі дії", взагалі самостійно вчиняти дії, які мають ознаки негласних слідчих дій;

-          чи з власної ініціативи Павловська Т.В. вирішила придбати диктофон "Самсунг", зустрітися 30.12.2010 р. з Чепурновим Ю.О.., 30.12.2010 р. зафіксувати на диктофон їх розмову з Чепурновим Ю.П., та зробити копії з грошових коштів, які 30.12.2010 р. вона вручила Чепурнову Ю.О.;

-          здійснити перевірку обставин, викладених в показаннях підсудного Бовкуна Е.М. отриманих в ході судового слідства, на предмет можливої наявності в діях працівників ГУ БКОЗ СБ України ознак злочину за ст. 370 КК України (в редакції від 21.12. 2010 року);

-          здійснити перевірку правдивості показів свідка Павловської Т.В. в частині не причетності співробітників ГУ БКОЗ СБ України до подій 30.12.2010 р., шляхом проведення слідчих дій (допитати слідчого Авраменка О.І., оперуповноваженого Струся Б.Ф. ) та прийняття  відповідного процесуального рішення;

-          у разі підтвердження ознак злочину за ст. 370 КК України (в редакції від 21.12. 2010 року), з'ясувати чи був би взагалі вчинений злочин спровокований правоохоронними органами, через свідка - Павловську Т.В., без їхнього втручання, адже використання такої провокації порушує п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Разом з цим, з'ясувати обставини вказані в п.п. 2-3, можливо лише перевіривши обставини вказані у п. п. 3-6, тобто, про наявність в діях працівників ГУ БКОЗ СБ України ознак такого злочину, як провокація хабара в розуміння ст. 370 КК України в  редакції  від 21.12.2010 р.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (§ 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, § 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року,  "Баннікова проти Російської Федерації" (проведення співробітниками органів федеральної служби безпеки оперативно-розшукового заходу у вигляді перевірочної закупки, котре призвело до скоєння громадянкою злочину, пов’язаного із незаконним збутом наркотичної речовини), "Вєсєлов та інші проти Російської Федерації" (порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції відносно заявників у зв’язку з визнанням їх винними у здійсненні злочинів, котрі були спровоковані), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо. 

Вимоги справедливого судового розгляду по кримінальним справам, передбачені ст.6 Конвенції, призводять до того, що публічні інтереси у сфері боротьби з корупцією не можуть бути підставою для використання доказів, отриманих внаслідок провокації з боку працівників правоохоронних органів.

ЄСПЛ забороняє судам використовувати докази, отримані в результаті провокації правоохоронців. Тому проведення заходів, пов’язаних, наприклад, із використанням негласних агентів, повинне супроводжуватися відповідними гарантіями. У цій частині ЄСПЛ виділяє дві групи гарантій. Перша стосується заходів, які вживаються безпосередньо на етапі здійснення контролю за вчиненням злочину. Друга — це процесуальні гарантії на стадії розгляду справи у суді.

Під час судового розгляду суд вжив всіх заходів для перевірки даної обставини шляхом надання судових доручень, разом з цим , вони не були виконані.

Таким чином, дії особи Павловської Т.В. та дії працівників СБУ підлягають ретельній перевірки з підстав зазначених вище, і лише після цього можливо прийняти законне рішення відповідно до вимог Конституції України, КПК України,  КК України, ЄСПЛ.

Важливим є той факт, що вирок постановлений суддею Дніпровського районного суду м. Києва Бовкуном Е.М. відносно Павловського Є.В. від 24.12.2010 р., який ухвалою Апеляційного суду міста Києва залишено без змін. Касаційної скарги від сторін не надходило. Отже, вирок постановлений суддею Бовкуном Е.М., є законним та обов’язковим для виконання.

Відповідно ч. 2 ст. 13. Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Якщо органи прокуратури вважають, що вирок незаконно редагувався суддею Бовкуном Е.М. після його винесення, та про це прямо зазначено в обвинувальному висновку, то чому тоді органи прокуратури не оскаржили його в касаційному порядку?

В матеріалах кримінальної справи відсутня будь-яка інша редакція вироку від 24.12.2010 р. ніж та, що є офіційною з підписом судді Бовкуна Є.М. Тому, обставини справи вказані в обвинувальному висновку, що "24.12.2010 р. суддя Дніпровського районного суду в м. Києві Бовкун Е.М. розглянув кримінальну справу відносно Павловського Є.В. та призначив йому додаткове покарання у вигляді "конфіскації майна" не відповідає матеріалам справи та покази свідків є неповними. Звукозапис під час оголошення вироку не проводився, в протоколі судового засідання, секретар Розмаїтов П.В., взагалі не вказує про наявність додаткової міри покарання визначеної засудженому Павловському Є.В. бо і не може оскаржувати вирок в цій частині.  Заявлені прокурором свідки цих подій не пам’ятають, як саме проголошував суддя Бовкун Е.М., в частині призначення додаткового покарання. Прокурор по даній справі - Довбищук А.І., взагалі був відсутній в залі судового засідання під час проголошення вироку. У своїй апеляційній скарзі Довбищук А.І. також не вказує жодного речення про додаткову міру покарання. Свідок Павловська Т.В. пам’ятає лише те, що звучало " з конфіскацією", вона зрозуміла це так, що її квартира буде конфіскована . У вироку який набув законної сили та чинний по теперішній час зазначено "з конфіскацією всього рухомого майна, що належить Павловському Є.В. на праві власності". За таких обставин на момент винесення вироку Павловській Т.В. не загрожувала втрата квартири в якій вона мешкала. Крім того, санкція ч. 2 ст. 307 КК передбачає обов’язкову конфіскацію майна, з урахуванням ч.1 ст. 59 КК України, якою і скористався Бовкун Е.М., тому оскаржувати в цій частині вирок не можливо.

Матеріли кримінальної справи, не відповідають показам свідка Павловської Т.В. та суперечать показам підсудного Бовкуна Е.М.

За таких обставин органу досудового слідства належить перевірити дані обставини, та вчинити наступні слідчі дії:  за можливості допитати інших свідків які могли бути присутні в залі с/з 24.12.2010 р., та перевірити чи надавала Павловська Т.В. договір дарування від 18.08.1992 р. в судовому засіданні 24.12.2010 р., на кв. 275 розташованої в м. Києві, по вул. Березняківська буд.14, що саме проголосив суддя Бовкун Е.М., в частині додаткового покарання. Такими свідками можуть бути співробітники конвою, які доставляли в той день Павловського Є.В., та самого засудженого Павловського Є.В. В залежності від результату даних слідчих дій, за необхідністю оскаржити вирок Дніпровського районного суду від 24.12.2010 р.

Містять суперечності та порушення і результати проведених експертиз.

21 штука стодоларових купюр, які вилучено при обшуку у Бовкуна Е.М.,в квартирі Куликова А.В., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна 19-б, кв.182, 17.01.2011 р. належать громадянину Кулікову А.В., оскільки Чепурнов Ю.О. брав в борг у Кулікова А.В. гроші, а потім у новому 2011 році повернув борг Кулікову А.В.

Такі покази надав сам Куліков А.В. під час його допиту на досудовому слідстві, підсудні Чепурнов Ю.М. та Бовкун Е.М. Повторно допитати Кулікова А.В. не має можливості в зв’язку з його смертю. Не досліджено обставини опилення всіх грошових купюр спеціальним засобом "Світлячок", вилучених при обшуку в квартирі Куликова А.В. 17 січня 2011 року по Дніпровській набережній 19-6, кв. 182 в м. Києві.

В цю ніч з 17 на 18 січня 2011 року о 22 год. при обшуку квартири Куликова А.В., хазяїн добровільно показав де у нього в квартирі зберігаються його особисті кошти і показав їх правоохоронцям. Після цього останні всі видані кошти в сумі 4 800 дол. США, вилучили, оглянули їх в присутності 8 осіб і, встановивши , що серед грошових купюр виявляє світіння тільки одна, упакували її окремо в конверт, а решту сто доларових купюр США - в два конверти, а потім вивезли їх в невстановлене місце.

Через деякий час, за висновком експерта, "світіння" почали проявляти всі вилучені купюри. Крім того, шляхом співставлення встановлено по маркуваннях купюр, що навіть ті купюри, які Павловська Т.В. передала Чепурнову Ю.О. разом з гривнями до того, як звернулась з заявою в СБУ, ніби також були виявлені серед виданих Куликовим А.В. грошових купюр і також виявили однакове "світіння" з купюрами, які їй вручались в СБУ для виконання хабаря. (т.1 а.с. 18). Це 100 доларові купюри США з маркуванням: НВ 56461412Н; НВ 56461411Н; НВ 56461410 Н; НВ 56461409 Н; НВ 83272637К; НС06125249 А: НВ 121942210; РК 02646159А;(т.1а.с.36,38). Таки обставини не відповідають дійсності, бо Павловська не фарбувала долари, а лише їх копіювала. Так слідує з матеріалів справи та показів Павловської Т.В.

За таких обставин органу досудового слідства належить перевірити дані обставини, та вчинити наступні оперативно розшукові та слідчі дії:

Дослідити  факт світіння при проведенні експертиз всіх купюр, вилучених при обшуку, тоді як в процесі обшуку виявила світіння лише одна купюра.

З’ясувати причини світіння всіх купюр, в тому числі і тих, які свідок Павловська Т.В. надавала підсудному Чепурному Ю.О., ще до її заяви в органи СБУ, а саме 30.12.2010р., щоб виключити можливість запилювання всіх купюр вже після їх вилучення при обшуку. За необхідністю провести повторну експертизу.

Згідно абз. 3 п. 9 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" від 11.02.2005 року виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування позицій учасників процесу допускається тільки за клопотанням учасників.

В судовому засіданні будь – які клопотання від учасників процесу щодо усунення зазначених вище недоліків досудового слідства шляхом витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування їх позицій до суду не надходило, а тому суд, враховуючи принципи змагальності і диспозитивності судового процесу, та не вправі за власною ініціативою вчиняти вказані дії.

Як вбачається із змісту протоколу обшуку від 17.01.2011 р. - 18.01.2011 р. обшук фіксувався слідчим на відео камеру CANON LEGRIA FS 305 на карту пам'яті який як вбачається з тексту протоколу було розпочато о 22 год. 46 хв. та завершено о 23 год. 33 хв.

В судовому засіданні підсудний Бовкун Е.М. наполягав на перегляді вказаного відеозапису, копія якого наявна у нього особисто на СD - диску, та з його слів був ним отриманий від слідчих які розслідували дану справу в якості речового доказу для ознайомлення.

Разом з цим в матеріалах кримінальної справи відсутній окремий протокол та додаток до нього у вигляді приєднаної карти з відео записом зазначеної в протоколі обшуку.

Відповідно до ч. 1 ст. 85-2 КПК в редакції 1960 року, кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій.

Учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.  

Процесуальне оформлення застосування кінозйомки, відеозапису і демонстрування  кінострічки, відеострічки при проведенні іншої слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи в зв'язку з закінченням досудового розслідування, а також під час судового розгляду  проводиться відповідно до правил, передбачених статтею 85-1 цього Кодексу.

Судом дослідженні матеріали кримінальної справи, разом з тим окремий протокол стосовно відеозапису вище зазначеного обшуку відсутній в матеріалах кримінальної справи, також відсутній сам відеозапис на флеш карті пам'яті в якості додатку до протоколу обшуку.

Відповідно до ст. 82 КПК в редакції 1960 року протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, носії інформації, на яких з  допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 83 КПК документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. До документів можуть належить матеріали відео запису та інші носії інформації (у тому числі електронні), які містять відомості про обставини, встановлені в ході кримінального судочинства органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Документи мають бути досліджені та приєднані до справи постановою особи, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, ухвалою суду і зберігатися весь час при справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до протоколу обшуку підсудний Бовкун Є.М. взагалі не був учасником вказаної слідчої дії, тому на якій підставі він на досудовому слідстві отримав копію відеодиску з обшуку, та чи відповідає дана копія дійсності, можливо перевірити лише за наявності оригінала, а враховуючи що зі змісту протоколу обшуку вбачається, що дійсно відео запис проводився, залишається не з’ясованим де оригінал даного запису і чому він не приєднаний до матеріалів кримінальної справи в встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України (1960 року) істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок і таким порушенням визнається якщо порушено вимоги КПК України про обов’язковість пред’явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення. Так, про неповноту і неправильність досудового слідства свідчить той факт, що органами досудового слідства  протокол обшуку складено з істотними порушеннями КПК України (1960 року). Окремий протокол стосовно відеозапису вище зазначеного обшуку відсутній в матеріалах кримінальної справи, також відсутній сам відеозапис на флеш карті пам'яті в якості додатку до протоколу обшуку.

Також, в матеріалах справи наявний протокол обшуку підсудного Бовкуна Е.М. від 17 січня 2011 року, оригінальність якого викликає сумнів та не перевірена. Принцип безпосередності кримінального процесу зобов'язує слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд користуватися первинними доказами, оскільки зміна носія доказової інформації може мати своїми наслідками перекручення (незбереження у первісному вигляді) відомостей про подію кримінального правопорушення.

В наявній в кримінальній справі копії протоколу особистого обшуку відсутні підписи Бовкуна Е.М на двох із трьох аркушів та не має розписки від Бовкуна Е.М про одержання копії протоколу обшуку.

Судове доручення з даного питання в порядку ст. 315-1 КПК України  від 25.06.2014 р. виконане не було.

Необхідно встановити: де знаходиться оригінал протоколу вказаного обшуку, та вияснити причини порушення вимог  КПК України (1960 р.) про обов‘язкове вручення протоколу обшуку особі, відносно якої була проведена ця слідча дія.

Підсудний Чепурнов Ю.О. визнав факт одержання грошей від Павловської Т.В. за те, що він обіцяв та готовий був надати їй юридичну допомогу для захисту її інтересів в апеляційному суді. Зрозумівши, що у Павловської Т.В. не має копії вироку від 24.12.2010 р., так як суддя Бовкун Е.М. не вручав ії у день проголошення вироку, сторонам судового розгляду, та відповідно у неї не було можливості взяти копію у свого засудженого брата Павловського Є. В., та скориставшись її юридичною необізнаністю , він створював уяву про те, що майно по вироку від  24.12.2010 р. може бути конфісковано, та він вирішить це питання з суддею Бовкуном Е.М. та прокуратурою. Встановлено, що судді Бовкуну Є.М. про такі домовленості Чепурнова Ю.О. з Павловською Т.В. відомо не було.

У зазначений вище спосіб Чепурнов Ю.П. шляхом обману заволодів чужим майном - грошовими коштами в сумі 15 959 грн., які належать Павловській Т.В.; в сумі 23 871 грн, які належать державі.

Дії підсудного Чепурнова Ю.П. кваліфікуються за ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 368 КК України.

Разом з тим, в діях Чепурнова Ю.П. вбачаються ознаки ст. 190 КК України.

Зміна вже проведеної і зафіксованої в процесуальних документах кваліфікації підсудному Чепурнову Ю.П. обумовлена тим, що ті обставини, які раніше брались до уваги при кваліфікації визнані судом недостовірними.

Після детального дослідження усіх обставин та доказів у справі органу досудового слідства необхідно визначитись із наявністю чи відсутністю в діях Бовкуна Є.М. та Чепурнова Ю.О. вини у скоєнні злочину, та, у разі наявності вини, з урахуванням наявних у справі доказів, законність отримання яких не буде викликати сумнівів, визначити відповідно до кримінального Закону, а також рішень Європейського суду з прав людини кваліфікацію дій підсудних. При цьому, органи досудового слідства зобов'язані забезпечити дотримання вимог закону стосовно конкретності обвинувачення як гарантії дотримання права на захист, зокрема, щодо події та суб’єктивної сторони складу злочину в діях Бовкуна Є.М  Провести ретельну перевірку можливої провокації хабара співробітниками ГУ БКОЗ СБ України, та пересвідчитись у доброчесності свідка Павловської Т.В.

Таким чином, в ході додаткового розслідування необхідно усунути неповноту та неправильність досудового слідства, пред’явити обвинуваченим конкретне обвинувачення та виправити прогалини досудового слідства, про які зазначено в мотивувальній частині постанови.

Підсудний Чепурнов Ю.М. прагнув заволодіти майном (грошовими коштами) свідка Павловської Т.В. шляхом обману.

Разом з тим, клопотання про зміну кваліфікації від  прокурора не надходило, а суд не вбачає за можливе з урахуванням всіх виявлених порушень досудового слідства, які не можливо усунути  при даному судовому розгляді, змінити кваліфікацію чи виправдати Чепурнова Ю.М. до вирішення питань вказаних вище.

Крім того, особа – Павловська Т. В. яку вводив в оману підсудний Чепурнов Ю.П. досудовим слідством не визнана потерпілою , а встановлена як свідок. 

Після детального дослідження усіх обставин та доказів у справі органу досудового слідства необхідно визначитись із наявністю чи відсутністю в діях Бовкуна Є.М. та Чепурнова Ю.О. вини у скоєнні злочину, та, у разі наявності вини, з урахуванням наявних у справі доказів, законність отримання яких не буде викликати сумнівів, визначити відповідно до кримінального Закону, а також рішень Європейського суду з прав людини кваліфікацію дій підсудних. При цьому, органи досудового слідства зобов'язані забезпечити дотримання вимог закону стосовно конкретності обвинувачення як гарантії дотримання права на захист, зокрема, щодо події та суб’єктивної сторони складу злочину в діях Бовкуна Є.М  Провести ретельну перевірку можливої провокації хабара співробітниками ГУ БКОЗ СБ України, та пересвідчитись у доброчесності свідка Павловської Т.В.

Таким чином, в ході додаткового розслідування необхідно усунути неповноту та неправильність досудового слідства, пред’явити обвинуваченим конкретне обвинувачення та виправити прогалини досудового слідства, про які зазначено в мотивувальній частині постанови.