Правова позиція Верховного Суду України щодо вилучення предмета застави та передачу в управління банку на період до його реалізації

Банк звернувся до особи з позовом про звернення стягнення на предмет застави. Позивач посилався на те, що позичальник належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв’язку із чим утворилась заборгованість. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір застави транспортного засобу. Банк просив вилучити у відповідача або в інших осіб, у яких може знаходитись транспортний засіб, що є предметом застави, передати його в управління банку на період до його реалізації; у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет застави.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд позов задовольнив частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на заставлене майно шляхом продажу транспортного засобу банком будь-якій третій особі – покупцю від імені власника, надав банку повноваження вчиняти дії, необхідні для здійснення продажу автомобіля. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про вилучення в особи або інших осіб, у яких може знаходитися транспортний засіб, автомобіля та передачу його в управління банку на період до його реалізації.

ВССУ погодився з рішенням апеляційного суду. Суди виходили з того, що повноваження заставодержателя щодо вилучення у відповідача предмета застави та передачі його в управління банку врегульовано договором застави, тому у вирішенні цих вимог немає необхідності.

Банк звернувся з заявою про перегляд судових рішень до Верховного Суду України, який скасував рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про вилучення у відповідача або інших осіб, у яких може знаходитися транспортний засіб, який є предметом застави, та передачу його в управління банку на період до його реалізації та направив в цій частині справу на новий розгляд до апеляційного суду.

ВСУ вказав, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду мають зазначатись, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

А у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні суду визначено одним із заходів примусового виконання цього рішення.

Верховний Суд України зауважив, що незважаючи на те, що в договорі застави передбачені повноваження заставодержателя щодо вилучення у відповідача предмета застави та передачі його в управління банку, для того, щоб державний виконавець при виконанні рішення суду (відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження») вилучив у боржника транспортний засіб та передав його на зберігання стягувачу, це повинно бути зазначено в рішенні суду (постанова від 06.09.2017 у справі № 6-1136цс17).ф