flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Історична довідка Бориспільського міськрайонного суду Київської області

Історична довідка

 

Першим декретом Народного Секретаріату про суд була постанова «Про введення народного суду на Україні», затверджена Центральним Виконавчим Комітетом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України 4 січня 1918 року. Саме з прийняттям зазначеної постанови починає формуватися система судоустрою, що лягла в основу  сучасної судової системи України. Цим нормативно-правовим актом було скасовано стару судову систему та утворено  нові дільничні, повітові й міські суди.

       Такого типу суди були розташовані по всіх адміністративно-територіальних одиницях України.  

       Однак складна обстановка воєнного часу не дала змоги втілити всі раніше прийняті закони в життя. 14 лютого 1919 року Раднарком УРСР видав декрет «Про суд», яким скасував усі судові установи, що діяли на території України (Генеральний суд, судові палати, окружні суди, мирові суди, з`їзди мирових суддів, суди військові, морські, волосні, комерційні), а також усі установи й організації, котрі функціонували при колишніх судових інституціях, - прокурорський нагляд, нотаріат, присяжна і приватна адвокатура, інститути судових слідчих. Цим же декретом затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали», яке проголошувало, що вся судова влада на території УСРР належить народним судам, радам (з`їздам) народних судів і революційним трибуналам, а також регламентувало організацію, підсудність, судочинство кожного з цих видів судів. Таким чином, в УСРР відповідно до декрету «Про суд» діяли два види судових органів – народні суди і революційні трибунали. Які існували до судової реформи 1922 року, котра основною ланкою системи визначила народний суд.

      Але нова економічна політика вимагала перебудови судової системи, та основою судової реформи стала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 року яка затвердила «Положення про судоустрій УРСР».  Цей документ був майже точною копією «Положення про судоустрій РСФСР» від 30.10. 1922 року. Він обумовлював створення народних судів  у складі постійних народних суддів . а також визначав єдину систему судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УРСР.

      Народний суд, в цей період, був судом тільки першої інстанції. Він розглядав та вирішував карні та цивільні справи. У якості суду першої інстанції він розглядав майже всі кримінальні справи, крім справ про навмисні убивства при обтяжуючих обставинах, розкрадання державного і суспільного майна в особливо великих розмірах, державних злочинів і деяких інших, віднесених законом до ведення вищестоящих судів і військових трибуналів, усі цивільні справи, підвідомчі судовим органам; справи про адміністративні правопорушення, за які судом (суддею) можуть бути застосовані заходи  адміністративного впливу. Народний суддя, який діяв одноособово чи разом з двома народними засідателями  в народному суді, здійснював свою діяльність у межах визначеного для нього виїзного чи міського району.

      Вказаним положенням від 16.12.1922 року встановлено вимоги до кандидатів на посаду народного судді. Ними могли бути незаплямовані в суді громадяни УСРР, які мали право обирати і бути обраними у Ради та не менш ніж дворічний досвід відповідальної політичної роботи в робітничо-селянських громадських, професійних чи партійних робочих організаціях або практичної роботи в органах Радянської юстиції на посадах не нижче народного слідчого. Народні судді обирались на один рік та могли бути переобраними губернськими виконавчими комітетами, за представленням губернського суду чи Наркому юстиції відповідно до відповідності до кількості дільниць чи  районів народного суду даної губернії.

       У відповідності до положення про судоустрій УРСР 1925 року основною ланкою судової системи, як і раніше, залишався народний суд, який діяв колегіально - у складі народного судді й двох народних засідателів, а у випадках, передбачених законом - одноособово. У зв`язку з тим, що до «Положення про судоустрій Української РСР» 1925 протягом 1925 - 1929 років були винесені  численні зміни, виникла необхідність прийняття нового положення . Воно було затверджене ВУЦВК і РНК УРСР 11 вересня 1929 року.   Положення зберігало діючу судову систему - народний суд, окружний суд, Верховний Суд УРСР. Народні судді районів обиралися окружними з`їздами Рад, а в містах пленумами міських рад.       

      Згідно із законом про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік від 16 серпня 1938 року основою судової системи УРСР, як і раніше, залишався народний суд. Кількість народних судів для кожного району встановлювався Радою Народних Комісарів союзної республіки за представленням Народного комісара юстиції союзної республіки.           

 

У 1922 році утворилася Київська область. В цей період і був утворений суд в Борисполі.

До 1955 року Бориспіль мав статус селища і на той час існував Бориспільський  народний суд Київської області.

Згідно з новою Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року народні суди в районах були перейменовані в районні народні суди, а тому з цього часу Бориспільський народний суд став називатися Бориспільським районним народним судом.

У 1978 році Борисполю було надано статус міста обласного підпорядкування і було утворено 2 суди:

Бориспільський районний народний суд Київської області та

Бориспільський міський народний суд Київської області.

            Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» (1994) з назви суду виключено слово «народний», а тому з 1994 року в місті Борисполі існували Бориспільський районний суд Київської області та Бориспільський міський суд Київської області.

Згідно Указу Президента України від 23.03.2004 року № 358/2004 року Бориспільський районний та Бориспільський міський суди були ліквідовані і з 23.03.2004 року створено Бориспільський міськрайонний суд Київської області.