Якщо спроба вчинення злочину виявилась невдалою і особа відмовляється від повторення злочину, така відмова не виключає відповідальності за замах на злочин

Вироком районного суду особу засуджено за ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (КК) до одного року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до двох років позбавлення волі.

Також особу визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до обставин кримінального провадження особа шляхом ривку відкрито заволодів золотим ланцюжком вартістю 18 000 гривень. Згодом особа повторно, відкрито шляхом ривку заволодів майном потерпілих на загальну суму 26500 грн.

Органом досудового розслідування особа обвинувачувався також у тому, що повторно відкрито, шляхом ривку намагався заволодіти майном іншої особи на загальну суму 7000 гривень, проте злочин до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі. Так, порівнявшись з жінкою, засуджений намагався зірвати золотий ланцюжок, але з першої спроби йому не вдалося зірвати ланцюжок з шиї потерпілої, а від повторної спроби він відмовився та відразу почав тікати.

Апеляційний суд вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та в частині виправдання скасував та призначив покарання за ч. 1 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки та на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів визначив покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Засуджений просив суд касаційної інстанції, зокрема, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК - виправдати за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Захисник вказував на те, що вина особи не доведена, оскільки в останній момент він відмовився від доведення злочину до кінця, не маючи намір повторювати спроби чи докладати більше зусиль. 

Касаційний кримінальний суд не знайшов підстав для задоволення касаційних скарг. 

ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості особи у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК.

Особа виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі (не зміг зірвати ланцюжок); а спосіб вчинення цього злочину є аналогічним, як і в інших епізодах відкритого викрадення ним чужого майна.

Касаційний кримінальний суд роз’яснив, що відповідно ж до ч. 2 ст. 17 КК особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Якщо ж перша спроба вчинення злочину виявилась невдалою і особа відмовляється від повторення злочину, то така відмова від повторення злочинного посягання не виключає кримінальної відповідальності за вже вчинений під час першої спроби замах на злочин (постанова від 07.05.2019 у справі № 489/4885/16-к).

Джерело: Українське право