Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він у період з 01 серпня 1990 року по 07 травня 2005 року проходив військову службу зокрема у Збройних силах України та у цей період проходив службу у військовій частині А2215, та на підставі його рапорту рішенням житлової комісії цієї військової частини його було зараховано на квартирний облік з 30 липня 1994 року.

Вказує, що у кінці грудня 2016 року дізнався про перенесення дати зарахування його на квартирний облік з 30 липня 1994 року на 30 листопада 1996 року на підставі вимоги, що надійшла із Київського КЕУ, що, на його думку, порушує його майнові права та інтереси, через що він змушений звертатися до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини А 2215 № 10 від 27 листопада 2012 року про перенесення дати зарахування його на квартирний облік з 30 липня 1994 року на 30 листопада 1996 року, зобовязання житлової комісії військової частини А2215 поновити його на квартирному обліку з 30 липня 1994 року та надати йому та його сімї житлове приміщення в м. Борисполі, Київської області для постійного проживання згідно до існуючих норм житлової площі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2017 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення житлового комісій військової частини А2215 № 10 від 27 листопада 2012 року про перенесення дати зарахування на квартирний облік капітана ОСОБА_2 з 30 липня 1994 року на 30 листопада 1996 року, зобовязано житлову комісію військової частини А2215 поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку з 30 липня 1994 року, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник військової частини А2215 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Військової частини А2215 відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік з 30 липня 1994 року на 30 листопада 1996 року є порушенням його прав та інтересів, а оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом осіб, які проходять військову службу, через що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, звільненим у запас, перебував на військовій службі з 01 серпня 1990 року по 01 червня 2005 року за п.63 підпункт «Г» (у звязку зі скорочення штатів), має вислугу років у ЗС: календарну 14 років 09 місяців, пільгову 22 роки 02 місяці, що підтверджується його послужним списком (а.с.15-17) та наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 7 травня 2005 року №135 (а.с.135).

Зокрема, після закінчення навчання у Харківському вищому військовому авіаційному училищі, з 27 липня 1994 року позивач був зарахований до списків особового складу військової частини А0205 (а.с.7,15).

Як вбачається з довідки, виданої Харківським військовим університетом від 24 червня 1994 року №150 позивач ОСОБА_2 під час навчання житловою площею не забезпечувався, проживав в гуртожитку холостяків (а.с.7).

Встановлено, що на підставі рапорту позивача від 27 липня 1994 року, рішенням житлової комісії військової частини А0205 від 30 липня 1994 року (протокол №18) позивач був зарахований на квартирний облік із сімєю в кількості 2 особи (позивач та дружина), при цьому, як зазначено у виписці з протоколу, ст. лейтенант ОСОБА_2 проходить службу в частині з 27 липня 1994 року, в м. Борисполі зареєстрований тимчасово з 1994 року за адресою - в/ч А4461 (а.с.18).

Також встановлено, що на підставі рапорту позивача від 30 вересня 1994 року були внесені зміни в квартирний облік, а саме: рішенням житлової комісії військової частини А0205 від 30 вересня 1994 року (протокол №23) позивач був зарахований на квартирний облік із сімєю в кількості 3 особи (позивач, дружина та син), при цьому, як зазначено у виписці з протоколу, ст. лейтенант ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині з 27 липня 1994 року, в м. Борисполі зареєстрований тимчасово з 1994 року за адресою - в/ч А4461 (а.с.10).

Також встановлено, що військова частина А2215 є правонаступником реформованої військової частини А0205, в подальшому А4461, що також визнано сторонами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що паспорт на імя позивача серії СК №364855 був виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 21 листопада 1996 року (а.с.21-23), в той час як особового складу військової частини позивач був зарахований з 27.07.1994 року (а.с.7).

Ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захиствійськовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент зарахування позивача на квартирний облік, встановлено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

За загальним правилом, визначеним ст.ст.36, 37 Житлового кодексу УРСР , облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання (ч.1 ст.36).

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію (ч.1 ст.37).

Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України (введене в дію наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 р. №220 з наступними змінами).

Згідно з п. 34 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України (введене в дію наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 р. N 220, з наступними змінами), що було чинне на момент зарахування позивача на квартирний облік всі питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде прийняте рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром останньої, і перебувають на цьому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання (п.п.11, 13).

Вищевказаним Положенням було передбачено (відповідна норма збереглася і в Положенні про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, введеному в дію наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 №20,чинному на момент звільнення позивача у запас), що військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання жилого приміщення прописатися за адресою військової частини, а також, що на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сімї та прописку, довідка про те, чи перебуваються члени сімї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад) (п.12).

Відповідно до вимог ч.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Із витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 27 листопада 2012 року №10 вбачається, що на підставі п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, відповідно до якого на квартирний облік беруться потребуючи поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті, комісія вирішила перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_2, який на час прийняття рішення про зарахування на кварти облік не був прописаний в м. Бориспіль, з 30 липня 1994 року на дату першої реєстрації при військовій частині м. Бориспіль 30 листопада 1996 року (а.с.20).

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що раніше ухвалене рішення житлової комісії військової частини А0205 від 30 липня 1994 року про зарахування ОСОБА_2 на квартирний облік не скасовано.

Згідно з вимогами п.п.11,17 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини, тобто, як було правильно встановлено місцевим судом, саме з 30 липня 1994 року має визначатись черговість надання жилого приміщення позивачу за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень).

Відповідно до вимог п.2.16 Інструкції, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоровя, а також у звязку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Підстави та порядок зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, визначені, зокрема в п.2.18 Інструкції, в якому зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:  поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;  отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;  переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;  звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;  подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;  звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);  обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;  в інших випадках, передбачених законодавством.

Також зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.

Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у пятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.

Будь-які належні і допустимі докази того, що позивач був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, у матеріалах справи відсутні.

Не надано також доказів того, що оскаржуване позивачем рішення житлової комісії Військової частини А2215 від 27 листопада 2012 року (протокол №10) було письмово доведено до відома позивача у визначений Інструкцією пятнадцятиденний строк.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд дійшов до правильного висновку про нервомірність дій військової частини А2215 при прийнятті рішення щодо перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сімї, а оскаржувані дії відповідача призвели до порушення рівності у черговості забезпечення житлом військовослужбовців, крім того таке рішення було прийнято всупереч вимогам Закону, тому місцевий суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову у частині визнання незаконним та скасування рішення житлового комісій військової частини про перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача з 30 липня 1994 року на 30 листопада 1996 року та зобовязання житлової комісії військової частини А2215 поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку з 30 липня 1994 року.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог до Київського квартирно-експлуатаційного управління, оскільки право позивача на перебування на квартирному обліку з дати ухвалення рішення житловою комісією з 30 липня 1994 року було порушено саме незаконним рішення житлової комісії військової частини.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, суперечливого тлумачення норм матеріального права та спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, через що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.