Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_11, третя особа - орган опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Відповідачі без її дозволу зареєстрували місце проживання у її житловому будинку.
Посилаючись на те, що відповідачі перешкоджають їй вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, просила суд усунути їй зазначені перешкоди шляхом виселення відповідачів зі спірного будинку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час розгляду справи державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 Київської області не відбулася за ОСОБА_4 та ОСОБА_6, вони є співвласниками по Ѕ частині кожний лише будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку, а тому мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Суд уважав відсутніми підстави для примусового виселення відповідачів із спірного будинку у зв'язку з недоведеністю передбачених частиною третьою статті 116 ЖК України підстав для їх виселення.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
У грудні 2015 року адвокат ОСОБА_4 - Байховський М. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2015 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки суди не обґрунтували своїх рішень. Представником позивача зазначено, що цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірне житло, але на час розгляду справи не є членом його сім' ї. Важає,що власник в даному випадку має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здісненні ним права власності. Крім того, завдяки негаторному позову захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником права володіння цим майном. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном. Рішення суду першої інстанції ухвалено неповноважним складом суду.
15 лютого 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі.
15 березні 2016 року ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2015 року, які мотивовані тим, що на час розгляду справи спірний будинок не введений в експлуатацію та не зареєстрований, як вимагає того законодавство України, у зв'язку з чим сторони вважаються співвласниками будівельних матеріалів, обладнання тощо. Враховуючи, що вказані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
16 березня 2016 року від Органу опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2015 року, які мотивовані тим, що вказані судові рішення є законними, обґрунтованими і такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення призначено до судового розгляду.
Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
23.01.2018 р. постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2015 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2012 року визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині в будівельних матеріалах та обладнанні, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 Київської області.
Отже, на час розгляду справи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належить право власності по Ѕ частині кожному на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного будинку.
Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками виключно за їхньою спільною згодою.
Згідно із частиною першою статті 319 та частиною першою статті 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.
Право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності має власник (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо договором або законом передбачено прийняття цього майна до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Захисту у судовому порядку підлягають порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси.
Враховуючи, що право власності на спірний будинок не зареєстрований у встановленому законом порядку, право власності на нього не виникло, а тому відсутні підстави вважати порушеним право власності позивача, яке не виникло.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на положеннях норм статті 331 ЦК України, оскільки станом на час розгляду спору право власності на житловий будинок по провулку АДРЕСА_1 не зареєстроване за сторонами, вони є співвласниками лише будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва, а чинним законодавством не передбачено виселення осіб із такого майна.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено неповноважним складом суду спростовується матеріалами справи, відповідно до яких розподіл цивільної справи здійснювався судом у відповідності із положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року, в редакції на час розгляду справи.
За таких обставин, суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
_03_03.png)
