Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 11 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди житлового будинку з підсобними приміщеннями та земельної ділянки площею 0,14 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Того ж дня, ними було підписано акт прийому-передачі, та відповідач почав користуватись вказаним майном. Кінцевий строк дії договору оренди було визначено 01 вересня 2010 року, проте відповідач після вказаного строку продовжував користуватись будинком, тому за їхньою спільною згодою, строк дії договору було продовжено до 01 вересня 2011 року. 04 вересня 2010 року у будинку сталась пожежа, яка призвела до часткового руйнування будинку та пошкодження наявних у ньому речей. Згідно з висновком пожежно-технічної експертизи, пожежа сталася внаслідок самозаймання дерев'яних конструкцій приміщення сауни від розігрітих до високих температур металевих поверхонь печі та димової труби. При цьому, відповідач самостійно без погодження із позивачем добудував приміщення сауни, як виявилось з порушенням будівельно-технічних вимог, що призвело до пожежі. Внаслідок пожежі ОСОБА_3 були завдані матеріальні збитки в сумі 1769120 гривень.

Позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 1769120 гривень як відшкодування завданої матеріальної шкоди та 100000 гривень як відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1769120 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, а всього 1779120 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову,посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності звернення до суду та не наведено обставини, які б свідчили про переривання чи зупинення перебігу строків позовної давності а в діях відповідача відсутня вина, оскільки на момент пожежі він перебував за межами Київської області, особисто не будував приміщення, яке згоріло.

Позивач ОСОБА_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що з позовною заявою він звернувся у межах строку на апеляційне оскарження, після того як йому стало відомо про винесення постанови Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області від 08 липня 2015 року про закриття кримінального провадження. Зазначає, що саме ОСОБА_2 на момент виникнення пожежі був орендарем будинку та мав відповідні правові підстави для перебування у будинку але самовільно та без належних на те підстав добудував до будинку сауну з порушенням вимог пожежної безпеки.

Постановою  апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишено без задоволення.

Рішення   Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_3 на праві власності належить   житловий будинок площею 211,9 кв.м. з підсобними приміщеннями(гараж, плавальний басейн) та земельна ділянка площею 0,14 га та, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

11 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договів оренди, за умовами якого, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,14 га та розташований на ній житловий будинок з підсобними приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, строком на 12 місяців з моменту прийняття будинку за актом прийому-передачі.

11 серпня 2009 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі будинку за договором оренди.

Згідно з п.8.1 вказаного договору оренди на ОСОБА_2, як орендаря, було покладено наступні обов'язки: забезпечувати збереження і охайність будинку, що орендується, підтримувати його в належному стані; дбайливо ставитись до майна, що знаходиться в будинку; повідомляти орендодавця про аварію, чи інші пошкодження будинку або майна; дотримуватись протипожежних правил; не здійснювати перебудову та перепланування будинку, що орендується, без попередньої письмової згоди на це орендодавця.

Після 01 вересня 2010 року ОСОБА_2 продовжував користуватися будинком та ОСОБА_3 не заперечував проти цього. Зважаючи на це, строк дії договору оренди за їх спільною згодою було продовжено на такий саме строк, тобто до 01 вересня 2011 року.

04 вересня 2010 року у будинку АДРЕСА_1 сталась пожежа.

З висновку  пожежно-технічної експертизи №2-27 від  29 листопада 2011 року, вбачається, що технічною причиною виникнення пожежі, яка сталась 04 вересня 2010 року в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 є самозаймання дерев'яних конструкцій приміщення сауни від розігрітих до високих температур металевих поверхонь печі та димової труби. Осередок пожежі знаходився на фасадній стіні сауни на ділянці, де димова труба та піч знаходились надто близько до спалимих конструкцій стіни. Після загоряння приміщення сауни, відбулося різке збільшення фронту відкритого полум'я та його розповсюдження на спалимі конструкції покрівлі будинку та в приміщення.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що пожежа та пошкодження майна сталося з вини    відповідача ОСОБА_2, який станом на момент виникнення пожежі був орендарем будинку та мав відповідні правові підстави для перебування у будинку, але самовільно та без належних на те підстав добудував до будинку сауну з порушенням вимог пожежної безпеки, сим спричинено шкоду позивачу у розмірі 1769120 гривень.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно положення ст. 759 та ст. 779 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

За змістом ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім цього, суд звертає увагу, що чинне цивільне законодавство України за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачає презумпцію вини правопорушника і тягар доказування в даному випадку щодо відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування» від 27 березня 1992 року №6, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положення ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є , в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно роз'яснення, викладеного в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» №4 від 02 липня 1976 року, судам необхідно виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення або полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки.

Згідно вимог ч.6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями покладається на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Судом також встановлено, що за фактом пожежі, що сталась 04 вересня 2010 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області було відкрито кримінальне провадження №12013100100000928 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України, тобто за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Постановою слідчого Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 08 липня 2015 року кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно звіту товарознавчого дослідження від 09 вересня 2010 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок пожежі становить 1769120 гривень.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини у виникненні пожежі та пошкодженні майна позивача, відповідачем ОСОБА_2, який  на момент виникнення пожежі був орендарем будинку та мав відповідні правові підстави для перебування у будинку, але самовільно та без належних на те підстав добудував до будинку сауну з порушенням вимог пожежної безпеки, використання якої стало наслідком виникнення пожежі.

Посилання апелянта на те, що позивач своєю бездіяльністю також винен у виникнення пожежі, оскільки фактично не прослідкував здійснення на його власній земельній ділянці будівництва лазні - сауни безпідставні.

Відповідно до п 8.1. Орендар взяв на себе обов'язок не здійснювати перебудову та перепланування будинку, що орендується, без попередньої письмової згодина це орендодавця.

Сауна була побудована відповідачем самостійно без погодження з позивачем з порушенням будівельно - технічних вимог, що призвело до пожежі.

Посилання відповідача на те, що в момент пожежі ОСОБА_2 перебував за межами Київської області; не є будівельником та не має спеціальних знань в сфері будівництва; особисто не будував приміщення, яке згоріло безпідставні.  Пожежа сталася саме в приміщенні, якими володів відповідач на умовах договору оренди та яке без дозволу позивача збудував на орендованому подвір'ї, а тому саме відповідач має нести цивільно-правову відповідальність за збереження орендованого приміщення.

Доводи  відповідача, що вартість оцінки матеріального збитку, завданого позивачу майже вдвічі перевищує вартість будинку, зазначеного в технічному паспорті, а також те, що звіт товарознавчої оцінки житлового будинку та майна складено виключно на підставі наданих позивачем документів  безпідставні. Відповідачем на спростування розміру заявленого до стягнення розміру завданого матеріального збитку свого розрахунку не надано.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

08 липня 2015 року слідчим Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області Журавським В.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Після закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч.2 ст. 270 КК України, у 2015 році у позивача виникло право на пред'явлення цивільного позову з метою захисту своїх порушених прав та неможливістю отримати відшкодування за завдану матеріальну шкоду в рамках кримінального провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції та не можуть свідчити про його незаконність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення.