Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Бориспільському районі Київської області (далі - управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області), Київської обласної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Київська ОФДП «Центр державного земельного кадастру»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,19 га, що розташована в с. Петрівське Бориспільського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Також зазначає, що ОСОБА_5 є суміжним землекористувачем та власником земельної ділянки площею 0,150 га, якій на підставі технічної документації було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці  ОСОБА_5 проведено з порушенням законодавства, зокрема не враховано обмеження (обтяження) земельної ділянки (нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_3) і контури об'єктів нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, а також межі земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів і фактично сформовано земельну ділянку, межа якої навпіл ділить його нерухоме  майно, ОСОБА_3 просив визнати незаконним та скасувати присвоєння 23 листопада 2010 року кадастрового номеру НОМЕР_1 земельній ділянці ОСОБА_5, а також скасувати запис у поземельній книзі стосовно даної земельної ділянки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року у задоволені вимог позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов заявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, а представник позивача заперечував проти заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача державного кадастрового реєстратора; без скасування державної реєстрації земельної ділянки є неможливим скасування присвоєного кадастрового номера цієї земельної ділянки, однак таких вимог ОСОБА_3 заявлено не було.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року залишене без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до повноважень управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області не належить скасування кадастрового номера, присвоєного земельній ділянці, що є неможливим без скасування її державної реєстрації.

У листопаді 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що присвоєння кадастрового номера земельній ділянці ОСОБА_5 проведено посадовою особою відповідача; вимоги фактично стосуються скасування державної реєстрації земельної ділянки; комплекс дій ПП «Фаворит Альянс» по визначенню та присвоєнню  кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_5 проведено з порушенням вимог, що ставилися до складення і оформлення кадастрових планів.

13 червня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

27 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли від ОСОБА_5 заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в яких вказано про те, що судові рішення ухвалені з дотриманням судами норм матеріального та процесуального права, оскільки під час присвоєння земельній ділянці кадастрового номера не було допущено порушень земельного законодавства, у зв'язку із чим, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року                       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм       матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами.

ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,19 га, що розташована в с. Петрівське Бориспільського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією державного акту серії НОМЕР_2, виданого на його ім'я (а. с. 8).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 здійснив будівництво житлового будинку і господарських будівель (а. с. 8-9).

ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка площею  0,15 га, що розташована в с. Петрівське Бориспільського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (а. с. 7).

Відповідно до технічної документації із встановлення розмірів та площі земельної ділянки відповідно до державного акту ОСОБА_5 щодо встановлення фактичних меж земельної ділянки, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Вертикаль» у 2008 році, кадастровий план та зведений план, на яких нижня межа земельних ділянок є ламаною, а розмір земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, становить 0,1408 га (а. с.127-133).

У технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи Державного Земельного Кадастру (присвоєння кадастрового номеру), розробленої ПП «Фаворит Альянс» у 2010 році, міститься збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів та кадастровий план, на яких нижня межа земельних ділянок є рівною, а розмір земельної ділянки ОСОБА_5 зазначено 0,1500 га (а. с.134-145).

На підставі вказаної технічної документації ОСОБА_5 отримала витяг з державного реєстру земель про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці від 25 листопада 2010 року (а. с. 12). Відповідно до вказаного витягу земельній ділянці площею 0,15 га, яка розташована у с. Петрівське Бориспільського району Київської області з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що межа земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,15 га навпіл ділить належне йому нерухоме майно, чим порушено його право власності, тобто господарські споруди позивача опинились на земельній ділянці, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України).

У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон), пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відповідно до вимог статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до вимог статті 11 Закону відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно із статтею 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

Крім того, згідно вимог статті 16 Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом статті 24 Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті                      37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка площею 0,150 га, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1,належить ОСОБА_5 на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2002 року (а. с. 7, 7 зворот), виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 26 липня 2001 року, дані щодо вказаної земельної ділянки внесено до державного реєстру земель і питання щодо визнання цих даних недійсними чи скасування позивачем не ставилося, так само як і не ставиться питання щодо скасування проведеної державної реєстрації прав ОСОБА_5 на цю земельну ділянку.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено у частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України або ж іншим способом, який передбачено законом.

Встановивши, що ОСОБА_3 у позовній заяві просив суд захистити своє порушене право шляхом скасування відомостей, внесених до державного земельного кадастру щодо належної ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та скасування запису у поземельній книзі стосовно вказаної земельної ділянки, суди дійшли обґрунтованих висновків, що такі вимоги самі по собі не можуть вважатися належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки обставини щодо ймовірних порушень, допущених під час розроблення технічної документації та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, можуть бути предметом доказування і встановлюватись  при розгляді спору щодо визнання незаконними та скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зокрема у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких її було проведено.

Оскільки таких вимог позивачем не заявлено, то суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у позові вимог.

Встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням судами норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.