Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У червні 2017 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр» (далі - КП Бориспільської районної ради «Зубр»), товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Новитех» (далі - ТОВ «НТЦ Новитех» ), товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» (далі - ТОВ «Іріко»), про визнання недійсним рішень, договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги прокурор мотивував тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 задоволено позов Бориспільської міжрайонної прокуратури та визнано за територіальною громадою Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради право комунальної власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», загальною площею 727,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року залишено без змін. Прокурор зазначав, що 27 грудня 2014 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Бориспільської районної ради на вказану будівлю. Рішенням Бориспільської ради від 19 вересня 2013 року №325-23-VI приміщення банно-прального комбінату «Лотос» передане у володіння КП Бориспільської районної ради «Зубр».

Проте, за заявами ТОВ «Іріко», ТОВ «Марія» та ОСОБА_6 08 листопада 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка - Сервіс» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації скасовано реєстрацію права комунальної власності на вказаний обєкт нерухомого майна. Того ж дня, державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка - Сервіс» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації скасовано запис про обєкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос» (А-ІІ), загальною площею 727,9 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. та всі обтяження на майно. Вказував, що 16 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» за ТОВ «Іріко» зареєстровано право приватної власності на цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос», який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі №875 від 29 березня 1996 року та акту приймання-передачі від 02 грудня 1996 року, який є невідємною частиною цього договору, свідоцтва про право власності від 21 серпня 1996 року та технічного паспорта від 13 квітня 2009 року. Прокурор вважав, що вказані документи не є правовстановлюючими документами та підставою для державної реєстрації права приватної власності на вказаний об’єкт нерухомого майна за ТОВ «Іріко», так як рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, вказаним документам судом дано правову оцінку та визнано право власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос» за територіальною громадою Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

Також прокурор зазначав, що 01 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Соломянка - Сервіс» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації зареєстровано новий обєкт нерухомого майна - торгово-офісний центр, який розташований за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А (об’єкт нежитлової забудови в процесі поділу). 09 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка - Сервіс» скасовано запис про реєстрацію об’єкта нерухомого майна - торгово-офісний центр та зареєстровано два об’єкти: торговий центр (групи приміщень №2, №3, №5, №6, площею 373,3 кв.м.) та офісний центр (групи приміщень №1, №4, площею 352,5 кв.м.), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. Право приватної власності на це нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Іріко». Вказує, що вказаний поділ спірного нерухомого майна відбувся незаконно, поза волею дійсного його власника - територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

Прокурор вказував, що 16 грудня 2016 року ТОВ «Іріко» на підставі договору купівлі-продажу відчужило спірне нерухоме майно ТОВ «НТЦ Новитех». 21 грудня 2016 року ТОВ «НТЦ Новитех» відповідно до договору купівлі-продажу відчужило вказаний об’єкт нерухомого майна ОСОБА_2 та того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за ним зареєстровано право приватної власності на спірне нерухоме майно. 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_5 договір іпотеки №1883, предметом якого спірне нерухоме майно.

З урахуванням вищенаведеного прокурор просив:

- визнати недійсними рішення приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року (індексні номери рішень: 33077093 та 33076177) щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А (номери запису про право власності: №18194434 від 21 грудня 2016 року та №18193572 від 21 грудня 2016 року);

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 приміщення торгового центру (групи приміщень №2, №3, №5, №6, площею 373,3 кв.м.) та офісного центру (групи приміщень №1, №4, площею 352,5 кв.м.) на користь Бориспільської районної ради, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А;

- визнати недійним договір іпотеки №1883 від 28 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1883 (номер запису про іпотеку: 18385685 та 18384867; номер запису про обтяження: 18385373 та 18385882).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області задоволено.

Визнано недійсним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року (індексні номери рішень: 33077093 та 33076177) щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А (номери запису про право власності: №18194434 від 21 грудня 2016 року та №18193572 від 21 грудня 2016 року).

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 приміщення торгового центру (групи приміщень №2, №3, №5, №6, площею 373,3 кв.м.) та офісного центру (групи приміщень №1, №4, площею 352,5 кв.м.) на користь Бориспільської районної ради, які розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А.

Визнано недійним договір іпотеки №1883 від 28 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1883 (номер запису про іпотеку: 18385685 та 18384867; номер запису про обтяження: 18385373 та 18385882).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, який у задоволені позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивує тим, що судом не враховано, що право власності Бориспільської районної ради на приміщення банно-прального комплексу «Лотос» не зареєстроване, так як така реєстрація скасована судовими рішеннями, які набрали законної сили. Натомість, 06 квітня 2009 року за ТОВ «Іріко» було зареєстровано право власності на вказаний банно-пральний комплекс «Лотос», про що КП «Бориспільске БТІ» видало свідоцтво про право власності на цей майновий комплекс, яке не скасоване. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що після перепланування банно-прального комплексу у ТОВ «Іріко» з 01 грудня 2016 року виникло право власності на новостворене нерухоме майно, яке було відчужене ТОВ «НТЦ Новитех», а в подальшому - ОСОБА_2, Також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що приміщення торгового центру (групи приміщень №2, №3, №5, №6, площею 373,3 кв.м.) та офісного центру (групи приміщень №1, №4, площею 352,5 кв.м.) належать Бориспільській районній раді суперечить матеріалам справи та вимогам закону.  

У відзиві на апеляційну скаргу КП Бориспільської районної ради «Зубр» зазначає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товариство покупців членів трудового колективу комбінату «Лотос» не набуло право власності на приміщення банно-прального комбінату, а тому воно не мало права на внесення цих приміщень до статутного фонду ТОВ «Іріко» при його створенні. Рішення виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області №276 від 24 березня 2009 рок, яким оформлено право приватної власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс, прийняте з порушенням положень закону, оскільки ТОВ «Іріко» не набуло в установленому порядку право власності на спірне приміщення банно-прального комбінату «Лотос». Крім того, вказаним рішенням ради протиправно позбавлено права власності територіальну громаду Бориспільського району Київської області. Вказує, що подальше відчуження спірного нерухомого майна не вплинуло на його статус, як такого, що належить територіальній громаді в особі Бориспільської районної ради. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Бориспільська місцева прокуратура та Бориспільська районна рада проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечують, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.  

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того,  що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Задовольняючи позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч.3ст.61 ЦПК України, у редакції, яка була чинною на момент розгляду справи, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року, задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області та визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 33003375) № 276 від 24 березня 2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат «Лотос» від 24 квітня 2009 року, укладений між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія», який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 880.

Визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська область,                   м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А.

Витребувано у ТОВ «Марія» на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А.

Вказаним рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року встановлено, що рішенням Київської обласної ради від 21 грудня 1993 року передано з обласної комунальної власності до комунальної власності Бориспільського району Державне комунальне виробничо-комерційне підприємство побутового обслуговування населення за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79. 29 березня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі (продавець) та товариством покупців підприємства банно-прального комбінату «Лотос» (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна при викупі № 4, за умовами якого товариство покупців набуло право власності на державне майно - цілісний майновий комплекс банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79.             На виконання умов цього договору складений акт передачі майна державного комунального підприємства банно-прального комбінату «Лотос» від 21 серпня 1996 року, згідно з яким товариству покупців підприємства банно-прального комбінату «Лотос» передано майно без приміщення. На підставі договору купівлі-продажу №4 від 29 березня 1996 року товариству покупців видано свідоцтво про право на власність №4 від 21 серпня 1996 на майно комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос». 03 квітня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі та товариством покупців членів трудового колективу підприємства «Лотос» укладено договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (спірного приміщення). 31 жовтня 1996 року товариству покупців членів трудового колективу підприємства банно-прального комбінату видано патент №4 на право оренди спірної будівлі. За результатами проведених 22 серпня 1996 року зборів товариства покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» (засновників ТОВ «Іріко») вирішено сформувати статутний фонд ТОВ «Іріко» шляхом внесення до нього майна цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату, в тому числі, приміщення комбінату. 02 грудня 1996 року між товариством покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» та ТОВ «Іріко» складений акт приймання-передачі на баланс у власність ТОВ «Іріко» приватизованого цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», в тому числі, приміщення банно-прального комбінату. Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації №509 від 02 грудня 1996 року перереєстровано банно-пральний комбінат «Лотос в товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко». Судом встановлено, що товариство покупців членів трудового колективу комбінату «Лотос» не набуло право власності на приміщення банно-прального комбінату, а тому воно не мало права на внесення вказаного приміщення до статутного фонду ТОВ «Іріко» при його створенні. На підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області №276 від 24 березня 2009 року оформлено право приватної власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс та видано свідоцтво на право власності від 06 квітня 2009 року серії САС №494550 на вказаний цілісний майновий комплекс площею 716,2 кв.м. Суд дійшов висновку, що вказане рішення виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області №276 від 24 березня 2009 року прийняте з порушенням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, оскільки ТОВ «Іріко» не набуло в установленому порядку право власності на спірне приміщення банно-прального комбінату «Лотос», в якому знаходиться цілісний майновий комплекс комбінату. Також вказаним рішенням протиправно позбавлено права власності територіальну громаду Бориспільського району Київської області. 24 квітня 2009 року між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», за умовами якого ТОВ «Марія» перейшло у власність цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-а. ТОВ "Марія" зареєстроване право власності. Судом установлено, що укладений між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія» договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року суперечить положенням ст. 203 ЦК України, оскільки у ТОВ «Іріко» не було відповідних повноважень на укладення цього договору, у зв'язку з тим, що рішення виконкому Бориспільської районної ради №276 від 24 березня 2009 року, на підставі якого було оформлено право власності ТОВ «Іріко» на спірне майно, прийняте з порушенням чинного законодавства. Судом установлено, що право власності територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради підтверджується рішенням 15 сесії Київської обласної ради 21 скликання від 21 грудня 1993 року «Про перелік об'єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і м. Бровари». Вказані обставини відповідно до положень ч.3ст.61 ЦПК України, у редакції, яка була чинною на момент розгляду справи,не підлягають доказуванню та є преюдиційними при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.2ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року власником приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А, є територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області, є правильними.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності вбачається, що, 29 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18459385, відповідно до якого проведено державну реєстрацію за Бориспільською районною радою права власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А                

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Соломянка - Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації було скасовано реєстрацію права комунальної власності на вказаний обєкт нерухомого майна на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року. Як вбачається з вказаної постанови від                26 січня 2015 року, суд дійшов висновку про скасування запису про реєстрацію права власності №18459385 з тих підстав, що Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області при здійсненні 29 грудня 2014 року реєстрації права власності Бориспільської районної ради на спірні приміщення банно-прального комбінату «Лотос» порушила вимоги п.5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірного нерухомого майна зареєстровано обтяження у формі заборони відчуження. Таким чином при реєстрації права власності фактично була порушена саме процедура такої реєстрації.

Також судом встановлено, що 16 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» зареєстровано право приватної власності за ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях,             79-А, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1085064232105, на підставі таких документів: договору купівлі-продажу державного майна при викупі №875 від 29 березня 1996 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 та акту приймання-передавання від 02 грудня 1996 року, що є невід’ємною частиною цього договору, свідоцтва про власність від 21 серпня 1996 року, виданого Бориспільським представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, довідки про адресу об’єкта нерухомого майна №143/1-14 від 24 січня 2007 року, виданої управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської міської ради та технічного паспорта від 13 квітня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані документи досліджувались судом при ухвалені рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року, яким встановлено, що ці документи не є правовстановлюючими документами та не встановлюють право власності ТОВ «Іріко» на спірний об’єкт нерухомого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності 01 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка - Сервіс» зареєстровано новий об’єкт нерухомого майна торгово-офісний центр за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1085064232105, об’єкт нежитлової забудови в процесі поділу (а.с.28-43, т.1).

09 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка - Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано запис про об’єкт нерухомого майна - торгово-офісний центр та зареєстровано два нові об’єкти: торговий центр (групи приміщень №2, №3, №5, №6, реєстраційний номер: 1112399232105) та офісний центр (групи приміщень №1, №4, реєстраційний номер: 1112376032105), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. Підставою для такої реєстрації є технічна документація про поділ будівлі, а саме, висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 05 грудня 2016 року, виданого ТОВ «Сервіс Схід Проект». Право приватної власності на це майно зареєстровано за ТОВ «Іріко».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний поділ спірного майна відбувся поза волею його власника територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2016 року між ТОВ «Іріко» та ТОВ «НТЦ Новитех» укладено два договору купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами яких ТОВ «Іріко» продало ТОВ «НТЦ Новитех» вказаний вище торговий центр (групи приміщень №2, №3, №5, №6) та офісний центр (групи приміщень №1, №4), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за №1781, №1779 (а.с.63-66, т.1).

21 грудня 2016 року між ТОВ «НТЦ Новитех» та ОСОБА_2 укладено два договори купівлі продажу нерухомого майна, за яким ОСОБА_2 придбав у власність торговий центр (групи приміщень №2, №3, №5, №6) та офісний центр (групи приміщень №1, №4), що розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за №1815, №1818(а.с.58-62, т.1).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно положень ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У пунктах 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 грудня 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз’яснено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються ЦК України,Земельним кодексом України,Сімейним кодексом України,Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV),Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України(статті1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Установивши, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 276 від 24 березня 2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А», на підставі якого у ТОВ «Іріко» виникло право власності на вказане приміщення, було прийнято із порушенням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», що призвело до протиправного позбавлення права власності територіальної громади Бориспільського району Київської області на вказане приміщення та до його незаконного відчуження ТОВ «Іріко» на користь ТОВ «НТЦ Новитех» відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна 16 грудня 2016 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей договір купівлі - продажу нерухомого майна суперечить ст.203 ЦК України. Відтак, ТОВ «НТЦ Новитех» також не мало права віджувати ОСОБА_2 спірне нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу від 21 грудня 2016 року.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсними рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року (індексні номери рішень: 33077093 та 33076177) щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул.Київський Шлях,           79-А.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_5 торговий центр (групи приміщень №2, №3, №5, №6) та офісний центр (групи приміщень №1, №4), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-А. з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за договором безвідсоткової позики від 01 листопада 2016 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1883  (а.с.55-57, т.1).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька обєктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору іпотеки від 28 грудня 2016 року право власності на спірне нерухоме майно належало не ОСОБА_2, а територіальній громаді Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради, що встановлено рішенням Господарського суду від 17 вересня 2010 року, а тому відповідно до суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний договір іпотеки від 28 грудня 2016 року підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:      1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене законом.

Отже відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз’яснено, що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв’язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке було передане у зв’язку із виконанням іпотечного договору та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Іріко», ТОВ «НТЦ Новитех», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під час вчинення правочинів, спрямованих на набуття речових прав на спірне нерухоме майно, не володіли необхідним для цього обсягом цивільної дієздатності. Вибуття з комунальної власності спірного нерухомого майна відбулось поза волею його власника - територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст.388 ЦК України для витребування спірного нерухомого майна з володіння відповідача ОСОБА_2 на користь територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради, бо спірне нерухоме майно відчужене особою, яка не мала на це права і поза волею власника.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що 06 квітня 2009 року ТОВ «Іріко» правомірно зареєструвало за собою право власності на приміщення банно-прального комплексу «Лотос», а після його перепланування у ТОВ «Іріко» з 01 грудня 2016 року виникло право власності на новостворене нерухоме майно, яке було відчужене ним ТОВ «НТЦ Новитех», не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товариство покупців членів трудового колективу комбінату «Лотос» не набуло право власності на приміщення банно-прального комбінату, а тому воно не мало права на внесення спірного нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Іріко» при його створенні. Рішення виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області №276 від 24 березня 2009 рок, яким оформлено право приватної власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс прийняте з порушенням положень закону, оскільки ТОВ «Іріко» не набуло в установленому порядку право власності на спірне приміщення банно-прального комбінату «Лотос», в якому знаходиться цілісний майновий комплекс комбінату. Крім того, вказаним рішенням ради протиправно позбавлено права власності територіальну громаду Бориспільського району Київської області. Подальше відчуження зазначеного об’єкта не вплинуло на його статус як такого, що належить територіальній громаді в особі Бориспільської районної ради.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.