Київським апеляційним адміністративним судом частково скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку та виплати йому, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268», згідно довідки Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області №П-173 від 08 червня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2016 року, починаючи виплату та перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, без обмеження граничного розміру;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити йому, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268», згідно довідки Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області №П-173 від 08 червня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2016 року, починаючи виплату з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру та з урахуванням нарахованих та фактично виплачених сум за період з 01 січня 2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у двотижневий строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268», згідно довідки Головного управління МВС України в Київській області №П-173 від 08 червня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року №268», згідно довідки Головного управління МВС України в Київській області №П-173 від 08 червня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру та з урахуванням нарахованих та фактично виплачених сум за період з 01 січня 2016 року. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2017 року по справі №359/8676/17 за позовом ОСОБА_2 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року та в подальшому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року призначено справу до розгляду на 28 лютого 2018 року на 10:00 год.

30 січня 2018 року від позивача, ОСОБА_2, до суду надійшов відзив апеляційну скаргу (вх.№3808), у якому такий просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року зупинено провадження у справі №359/8676/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/8/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2018 року поновлено апеляційне провадження у справі №359/8676/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, та призначено справу до розгляду на 26 березня 2018 року.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію призначену, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення №2259120552 від 26 грудня 2007 року (а.с.15).

05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, якою просив здійснити перерахунок його пенсії з 01 січня 2016 року у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (а.с.17).

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №1208/С-01 від 17 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та роз'яснено, що за результатом проведеного аналізу довідок про грошове забезпечення, наданих ліквідаційними комісіями ГУ МВС (УМВС) в областях та м. Києві Пенсійним фондом України була сформована потреба в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій та направлено до Міністерства соціальної політики України. Перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України (а.с.18).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю бездіяльності відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 набув право на перерахунок пенсії, а посилання відповідача на відсутність фінансування та необхідність виділення додаткових коштів з Державного бюджету України на проведення такого перерахунку є безпідставним, оскільки відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача. Також, судом першої інстанції зроблено висновок, що невиконання вимог ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з вказівкою на відсутність фінансування витрат на виплату пенсії є необґрунтованими, зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, у якому зазначено, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з ч.4 ст. 63 Закону № 2262-XII (у редакції від 07.11.2015) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року №900-VIII статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) (набрала чинності 02 грудня 2015 року) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Зазначене не суперечить вимогам пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, згідно з яким Міністерство внутрішніх справ України повідомляє у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Таким чином, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, є підставою для перерахунку пенсії позивачу (колишньому працівнику міліції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листами №4019/02/22-2017 від 22 березня 2017 року та №5551/05/22-2017 від 20 квітня 2017 року було повідомлено про підстави для перерахунку пенсії та в подальшому ліквідаційною комісією ГУМВС України в Київській області підготовлено довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (міліції), в тому числі і довідку №29/153 від 08 червня 2017 року відносно ОСОБА_2 (а.с.19).

Разом з тим, з огляду на вимоги ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, було зобов'язане здійснити відповідний перерахунок та виплачувати пенсію, починаючи з 01 січня 2016 року, однак перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 здійснено не було, з підстав відсутності відповідного фінансування.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вказаний вище порядок здійснення перерахунку пенсії у відповідності до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року було дотримано, відповідач, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, зобов'язаний був здійснити відповідний перерахунок, однак такого перерахунку не здійснив, чим допустив бездіяльність.

Разом з тим, доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції вимог ст. 8 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», викладені в апеляційній скарзі, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не перерахунку та не виплати особі гарантованих виплат.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Така ж позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у зразковій справі № Пз/9901/8/18 (820/6514/17), яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також, в апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, а саме: апелянт вважає, що судом порушено вимоги законодавства під час задоволення позовних вимог з 01.01.2016 року, оскільки ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 05 жовтня 2017 року, у задоволенні якої йому було відмовлено, згідно листа №1208/С-01 від 17 жовтня 2017 року.

Такі доводи апелянта суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом 01 листопада 2017 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

У ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постановою № 988 та Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", яким внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, не проведений з 01.01.2016 саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу.

Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.

Також, в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що рішенням суду першої інстанції було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи виплату з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру та з урахуванням нарахованих та фактично виплачених сум за період з 01 січня 2016 року.

Задовольняючи дану вимогу позивача, суд першої інстанції виходив з того, що п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Зважаючи на ту обставину, що пенсію позивачу було призначення у 2007 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, пенсія позивача, на думку суду першої інстанції, не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, та вважає задоволення вимог позивача у цій частині передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів  юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.

Водночас, в даному випадку позивачем не заперечується той факт, що на даний час відповідачем не обмежено максимальний розмір його пенсії, так як ОСОБА_2, відповідно до листа №1208/С-01 від 17 жовтня 2017 року, взагалі не було здійснено перерахунок та виплату пенсії, однак вважаючи, що такі обмеження будуть застосовані в майбутньому, позивач наголошує на необхідності задоволення позовних вимог в цій частині також.

В свою чергу, передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає висновок  суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині помилковим, а самі вимоги - передчасними.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру, а тому, у відповідності до ст.317 КАС України, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2017 року підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.