Київський апеляційний суд скасував рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з  позовом  до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило»  з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсними розпорядження місцевого органу виконавчої влади та витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

Дослідивши  докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року  був затверджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки площею 6,2998 га для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Іншим розпорядженням Бориспільської РДА №1048 від 25 березня 2009 року  була затверджена технічна документація щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Ще одним розпорядженням Бориспільської РДА №1083 від 27 березня 2009 року  була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до п.«ґ» ч.4 ст.84 ЗК України в редакції, чинній на той час, до земель державної власності, які не могли передаватись у приватну власність, належали землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.57 цього ж Кодексу земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування могли надаватись в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, в яких були створені спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За правилом ч.5 ст.116 ЗК України надання у власність або у користування земельної ділянки, що перебували у власності або у користуванні, провадилось лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з листа генерального директора ВО «Укрдержліспроект» №345 від 16 вересня 2015 року та фрагменту з публічної кадастрової карти , земельний масив, переданий в оренду ГО «СТ «Ярило», а також земельні ділянки, які були передані у власність відповідачів, накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу НОМЕР_25 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп».

Водночас, з листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» №318 від 6 жовтня 2015 року вбачається, що вказані землі лісогосподарського призначення ніколи не вилучались з користування цього лісового господарства.

З огляду на це суд вважає, що розпорядження Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року, №1048 від 25 березня 2009 року та №1083 від 27 березня 2009 року суперечать ч.1 ст.57, п.«ґ» ч.4 ст.84 та ч.5 ст.116 ЗК України в редакції, чинній на той час.

Як вбачається з консолідованого змісту ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції у справі за №6-68цс15, на позови прокурора, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Встановлено, що висновком управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №2870 від 14 лютого 2008 року, висновками головного архітектора району Бориспільської РДА №1164-№1165 від 21 лютого 2008 року, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/12581 від 4 березня 2008 року, висновком управління культури і туризму Київської ОДА №11/1313/01 від 31 травня 2007 року, висновком державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №06-13/2210 від 25 березня 2008 року, висновком Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІД/8-533 від 25 квітня 2007 року, висновком Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. №99/03 від 8 травня 2008 року та висновком державної експертизи землевпорядної документації №4-481е від 2 липня 2008 року був погоджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Крім того, висновками управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №1149-в від 4 березня 2009 року та №1202-в від 10 березня 2009 року, а також висновками відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА №731 та №732 від 13 березня 2009 року були погоджені проекти технічної документації щодо складання документів для виготовлення відповідачам державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Ці обставини свідчать про те, що держава в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» не тільки могла, але й повинна була довідатись про оскаржувані розпорядження місцевого органу виконавчої влади ще в 2008 - 2009 роках.

Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції в цивільній справі за №6-2469цс16, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатись», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог.

Натомість, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що перший заступник прокурора Київської області не міг дізнатись про оскаржувані розпорядження Бориспільської РДА протягом 7 років поспіль. Зі штампа на титульній сторінці позову вбачається, що він звернувся до суду лише в грудні 2016 року.

Аналіз цих обставин свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області, КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» істотно пропустили строк позовної давності. Обставини, які об'єктивно перешкодили їм вчасно звернутись до суду, не встановлені. Це свідчить про те, що підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року, №1048 від 25 березня 2009 року та №1083 від 27 березня 2009 року відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог першому заступнику прокурора Київської області, КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З листа в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №05/1-334вих-16 від 1 лютого 2016 року вбачається, що на підставі оскаржуваних розпоряджень місцевого органу виконавчої влади 22 травня 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та НОМЕР_10. Крім того, 12 серпня 2009 року ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11.

У такий спосіб вони набули право власності на земельні ділянки загальною площею 1,0690 га з кадастровими номерами НОМЕР_20, НОМЕР_13, НОМЕР_26, НОМЕР_15, НОМЕР_22, НОМЕР_27, НОМЕР_18 та НОМЕР_19 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

11 вересня 2009 року ОСОБА_12 уклав з ОСОБА_9 договір дарування , за яким він безоплатно відчужив у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером НОМЕР_28 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Водночас, вказані державні акти на право власності на земельні ділянки та договір дарування не визнані недійсними. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками спірних земельних ділянок. Натомість, держава в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» вже не є ані власником, ані володільцем цих об'єктів нерухомого майна. Ця обставина свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області взагалі не має жодного права витребовувати приватизовані земельні ділянки з цілком законного володіння відповідачів.

З огляду на це суд вважає, що підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь держави відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог першому заступнику прокурора Київської області, КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» належить відмовити також.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність. Тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Для визначення такої пропорційності Суд у черговий раз зробив висновок, що «позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більш того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності…«справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини…необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» та «Трегубенко проти України»).

Крім того, визнання недійсним розпоряджень місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідачів через 7 років після проведення приватизації земельних ділянок буде нівелювати юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин. Припинення права власності на відповідачів на земельні ділянки через такий тривалий період часу буде надмірним та порушуватиме справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Суд вважає, що запобігання вказаних наслідків, які створюють негативний імідж для України, як правової держави, є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні позову в цілому.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного  суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного суду  від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов  першого заступника прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило» про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації:

від 28 жовтня 2008 року №6603 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»;

від 25 березня 2009 року №1048 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності па земельні ділянки для ведення садівництва та передачі їх у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ;

від 27 березня 2009 року №1083 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва та передачі їх у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння

ОСОБА_7 площею 0,1080 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0254;

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0255;

ОСОБА_8 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256;

ОСОБА_9 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0257;

ОСОБА_10 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0263;

ОСОБА_2 площею 0,1048 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0267;

ОСОБА_5 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0270;

ОСОБА_4 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0275;

ОСОБА_3 площею 0,1050 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0277;

ОСОБА_1 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0278 з цільовим призначенням для ведення садівництва, які розташовані в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Деталі за посиланням: Рішення Бориспільського міськрайонного суду  Постанова Київського апеляційного суду