Верховний Суд висловився стосовно дослідження письмових документів

Той факт, що суд не зачитував вголос письмові документи, не є істотним порушенням процесуального закону.

Мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, або мати можливість звернути увагу суду на аспекти важливі до обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 127/21324/16-к.

Обставини справи

Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що будучи директором ТОВ «У», він підписав договір та видав наказ про надання собі безвідсоткової поворотної фінансової допомоги для придбання автомобіля на суму 88 000 грн, а 1 вересня 2011 року уклав з ТОВ «У» договір купівлі-продажу вантажного автомобіля «Ford TRANZIT», вартість якого згідно з оцінкою становить 65 513,40 грн.  Дії особи було кваліфікована як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем на суму 22 486,60 грн.

Вінницький міський суд Вінницької області виправдав особу за цим обвинуваченням у зв’язку з недоведеністю його винуватості. Вінницький апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Так, у касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд залишив поза увагою його доводи про те, що директор ТОВ придбав автомобіль у свою приватну власність, а кошти в сумі 88 000 грн отримав на підставі незаконного розпорядження.

Апеляційний суд не погодився з таким доводом обвинувачення. Він вказав, зокрема, на те, що дії особи не суперечать дослідженій у судовому засіданні посадовій інструкції директора ТОВ, адже не виходять за межі  його компетенції як директора товариства. Також суд установив, що досліджені ним у судовому засіданні докази свідчать про те, що він отримав позику в розмірі 88 тис. грн, саме з метою придбання автомобіля та його переоформлення для ТОВ, а сам автомобіль використовувався виключно для господарських потреб підприємства.

Стосовно скарги на неповне дослідження доказів судом апеляційної інстанції, то зміст ухвали апеляційного суду не дає Суду підстав ставити під сумнів обізнаність суддів з відповідними документами.

Також ВС не має підстав вважати, що сторонам не було надано можливості ознайомитися зі змістом відповідних документів. За таких обставин ВС не вважає той факт, що суд не зачитував вголос письмові документи, істотним порушенням процесуального закону.

ВС зазначив, що мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі до обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК.

Кодекс не визначає, хто саме має оголосити ці докази. Виходячи зі змісту частин 1 та 2 статті 22 КПК подання суду доказів, і відповідно, забезпечення такого способу їх подання, який забезпечить потреби суду і права на інших учасників провадження, покладається на сторону, яка надає такі докази або посилається на них. У певних випадках, ураховуючи особливі потреби сторони, суд може прийняти цей обов’язок на себе.

ВС наголосив, що у цій справі при розгляді апеляційних скарг представник потерпілого мав можливість послатися на ті докази, які обґрунтовують його позицію, і оголосити їх або заявити клопотання про оголошення повністю або частково. Однак технічними записами судових засідань підтверджується, що таких клопотань від представника потерпілого не надходило.

Верховний Суд залишив вирок Вінницького міського суду та ухвалу Вінницького апеляційного суду без змін.

 Джерело: Судово-юридична газета