Концепція реформування системи запобігання корупції в Україні

Міністерством юстиції спільно з громадськістю напрацьовано Концепцією реформування системи запобігання корупції в Україні, якою передбачено розробку нового Закону України про засади запобігання і протидії корупції, яким передбачатиметься, зокрема:

створення Національної комісії із запобігання корупції (незалежного колегіального органу), відповідальної за вироблення та моніторинг виконання антикорупційної політики, контроль за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів, декларуванням доходів тощо;

запобігання конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців;

створення системи моніторингу декларацій про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру, запровадження електронного декларування, реєстру декларацій, оприлюднення декларацій на веб-сторінці Комісії;

запровадження процедури моніторингу «способу життя» публічних службовців;

ухвалення спеціальних антикорупційних програм у державних органах;

захист осіб, які добросовісно повідомляють про корупційні правопорушення.

У зв’язку з цим просимо надсилати пропозиції із наведенням конкретних редакцій норм вказаного проекту, що відповідатимуть змісту Концепції.

Пропозиції прийматимуться до 25 квітня 2014 року на електронну адресу: korz@minjust.gov.ua

Концепція реформування системи запобігання корупції в Україні

Основним законодавчим актом, що регулює питання запобігання і протидії корупції, є Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». При його розробці планувалося, що Закон буде рамковим, міститиме лише основні принципи, відповідно до яких будуть ухвалені інші закони, що визначатимуть як функціонуватиме антикорупційний механізм держави. Однак, більшість цих принципів так і не здобули свого подальшого розвитку в інших актах законодавства. З іншого боку, до рамкового Закону були включені норми, які досить детально врегульовують окремі інститути, наприклад, спеціальну перевірку чи декларування доходів, майна, витрат та зобов’язань фінансового характеру публічних службовців, що спотворило первісну ідею рамкового закону.

Законодавче врегулювання проблеми превентивного антикорупційного механізму можна вирішити двома шляхами:

1) ревізія рамкового закону та ухвалення пакету спеціальних додаткових законів, кожен з яких би регламентував функціонування одного чи декількох інститутів;

2) ухвалення нового закону, який би забезпечив комплексне регулювання діяльності усієї системи із запобігання корупції.

Кожен із варіантів має свої переваги, але доцільним видається ухвалити новий закон, у якому буде системно визначено всі основні механізми запобігання корупції, у тому числі в частині інституційного забезпечення. При цьому ключовим елементом цієї системи, що поєднує всі інструменти запобігання корупції, є спеціалізований антикорупційний орган, який здійснюватиме вироблення політики, координацію та моніторинг її реалізації, а також контроль за дотриманням антикорупційного законодавства.

З огляду на це пропонується підготувати новий Закон “Про запобігання корупції”, у якому визначити основні антикорупційні поняття, коло суб’єктів відповідних суспільних відносин, статус превентивного антикорупційного органу, його завдання і повноваження, механізми попередження корупції, виявлення та покарання корупційних правопорушень (за винятком питань діяльності спеціалізованого антикорупційного органу зі слідчими повноваженнями).

Основні засади нового закону щодо запобігання корупції

Розділ 1. Загальні положення

Визначення термінів

Повинні бути надані визначення основних термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема:

антикорупційна експертиза;

корупція;

корупційне правопорушення;

конфлікт інтересів (уявний, реальний, потенційний), приватний інтерес особи;

подарунок, пожертва (у контексті обмежень щодо надання благодійної допомоги державним органам, органам місцевого самоврядування, посадовим і службовим особам);

члени сім’ї, близькі особи; особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

неправомірна вигода;

інші терміни.

Розділ 2. Національна Комісія з питань запобігання корупції

З метою інституційного забезпечення виконання завдань із запобігання корупції пропонується утворити Національну комісію з питань запобігання корупції (НКЗК).

Статус. З урахування положень Конституції України, пропонується утворити НКЗК як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Спеціальний статус органу забезпечується тим, що він утворений відповідно до закону, яким визначені його права та обов’язки, завдання та повноваження, гарантії незалежності його функціонування, а також особливим характером покладених на нього задач.

Організація діяльності органу. З метою усунення можливих ризиків, пов’язаних із впливом суб’єктивних чинників на прийняття органом рішення, передбачається утворити НКЗК як колегіальний орган
, який складатиметься із п’яти членів - голови та 4 членів. Голову обирають члени НКЗК на своєму засіданні. Діяльність органу відбуватиметься у формі засідань, рішення прийматимуться більшістю голосів від загального складу комісії.

Діяльність НКЗК як колегіального органу забезпечує центральний апарат, а також в разі необхідності, за поданням НКЗК та рішенням Кабінету Міністрів України утворюватимуться територіальні органи за регіональним принципом - їх юрисдикція охоплюватиме декілька областей.

Взаємодію з іншими органами державними органами та органами місцевого самоврядування пропонується здійснювати через уповноважені підрозділи (осіб), які утворюватимуться у:

апараті (секретаріаті), що забезпечує діяльність визначених Конституцією України посадових осіб, колегіальних органів державної влади, Національного банку України, Конституційного Суду України, Верховного та вищих спеціалізованих судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

центральному апараті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади,

апараті Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради, Київської та Севастопольської міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

НКЗК здійснюватиме координацію та методичне забезпечення діяльності підрозділів державних органів, органів місцевого самоврядування з питань запобігання та виявлення корупції, погоджуватиме структуру, штатну чисельність та плани роботи таких підрозділів (осіб), призначення на посаду на підставі конкурсу та звільнення з посади керівників підрозділів (осіб), їх заохочення та притягнення до відповідальності.

Особливий порядок призначення та звільнення членів органу. Призначення членів НКЗК відбуватиметься на підставі відкритого публічного конкурсу, який проводитиметься конкурсною комісію, до складу якої входитимуть, зокрема представники громадськості.

Членом НКЗК може бути громадянин України, не молодший 35 років, який має вищу освіту, володіє державною мовою та здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні службові обов’язки.

Не може бути призначена на посаду члена НКЗК особа, яка за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; притягалася судом до відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, злочинів проти правосуддя; має громадянство іншої держави; не пройшла спеціальну перевірку; впродовж одного року до подання заяви на участь у конкурсі на заміщення цієї посади, незалежно від тривалості, входила до складу керівних органів політичної партії або знаходилася у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією.

Строк дії мандату членів НКЗК пропонується обмежити 4 роками, одна особа не зможе обіймати посаду більш ніж два строки підряд. Звільнення з посади до завершення строку каденції члена НКЗК відбуватиметься на підставі вичерпного переліку підстав, визначених у законі, зокрема: призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою, досягнення 65-річного віку, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, набрання законної сили рішення суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього або рішенням суду, яким встановлено недотримання обмежень щодо сумісництва чи суміщення з іншими посадами чи видами діяльності, передбаченими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України, подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, смерті.

Гарантії від незаконного впливу на членів НКЗК

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення членам НКЗК може бути здійснено лише Генеральним прокурором України.

Члени НКЗК, близькі особи та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки члена НКЗК, членів його сім’ї, збереження їхнього майна, якщо від члена НКЗК надійде відповідна заява.

Посягання на життя і здоров’я члена НКЗК, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна члену НКЗК, а також посягання на життя і здоров’я близьких осіб НКЗК, погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Член НКЗК має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.

Статус працівників органу. Члени та працівники НКЗК є державними службовцями. Їх статус визначається Законом України «Про державну службу», з винятками, встановленими законом про запобігання і протидію корупції.

Оплата праці членів НКЗК прирівнюється до рівня оплати праці суддів Верховного Суду України, розмір їхнього посадового окладу закріпюється безпосередньо в законі. Оплата праці працівників апарату НКЗК, умови їх соціального забезпечення визначаються на рівні, що дає можливість забезпечити належні гарантії їх діяльності, зокрема, незалежність та неупередженість (наприклад, рівень оплати праці працівників апарату НКЗК встановлюється у двократному розмірі у порівнянні з відповідними категоріями посад Секретаріату Кабінету Міністрів України).

Фінансування діяльності органу. Видатки на діяльність НКЗК визначаються окремим рядком закону про державний бюджет. Голова НКЗК має право брати представляти позицію НКЗК з питань його фінансування на засіданнях Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), комітетів або на пленарних засіданнях Верховної Ради України (далі - ВРУ). Видатки на діяльність НКЗК повинні передбачати (можливо окремим рядком) кошти на підтримання діяльності інститутів громадянського суспільства у сфері запобігання корупції (проведення досліджень, інформаційних кампаній, тренінгів, аналіз законодавства щодо корупційних ризиків тощо).

Функції органу

НКЗК здійснюватиме такі функції:

1) підготовка проектів антикорупційної стратегії, державної цільової програми та інших актів законодавства, спрямованих на формування та реалізацію антикорупційної державної політики;

2) забезпечення виконання заходів, передбачених антикорупційною стратегією та державною цільовою програмою з її реалізації, здійснення моніторингу ефективності та координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

3) здійснення системного аналізу:

законодавства з метою виявлення норм, реалізація яких може призвести до корупційних проявів, з підготовкою пропозицій щодо розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції та участю у розробленні таких актів;

статистичних даних, наукових, соціологічних досліджень щодо запобігання та протидії корупції, інформації про здійснені заходи у цій сфері з метою виявлення факторів, які сприяють корупційним проявам, і підготовки пропозицій щодо їх усунення;

4) проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

5) підготовка та оприлюднення звіту про результати проведення заходів із реалізації державної антикорупційної політики;

6) координація та методичне забезпечення діяльності підрозділів державних органів, органів місцевого самоврядування з питань запобігання та виявлення корупції;

7) погодження:

структури, штатної чисельності та планів роботи підрозділів (осіб) державних органів, органів місцевого самоврядування з питань запобігання та виявлення корупції;

призначення на посаду на підставі відкритого конкурсу та звільнення з посади керівників підрозділів (осіб) органів державної влади, органів місцевого самоврядування з питань запобігання та виявлення корупції, їх заохочення та притягнення до відповідальності;

8) здійснення моніторингу виконання актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; затвердження відповідно до закону правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

9) здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних правопорушень, інших порушень цього Закону (whistleblowers, «викривачі»), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав, у зв’язку із таким інформуванням;

10) здійснення в порядку, передбаченому законом, перевірки правильності та повноти заповнення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, у тому числі, проведення моніторингу «способу життя» осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій;

11) здійснення методичного забезпечення розробки та реалізації в державних органах, органах місцевого самоврядування програм щодо запобігання корупції (антикорупційних програм), погодження, моніторинг їх реалізації відповідно до цього Закону;

12) ініціювання питання про проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних правопорушень, надсилання до спеціально уповноважених суб‘єктів у сфері протидії корупції матеріалів, що свідчать про факти корупційних правопорушень;

13) забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру та Єдиного державного реєстру осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення;

14) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, посадових осіб місцевого самоврядування з питань, пов’язаних із запобіганням корупції;

15) надання роз‘яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про запобігання і протидію корупції;

16) залучення до формування та реалізації державної антикорупційної політики інститутів громадянського суспільства, забезпечення діяльності Громадської ради при НКЗК;

17) інформування громадськості про заходи щодо запобігання і протидії корупції, здійснення заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

18) здійснення співпраці із суб’єктами господарювання у частині вироблення та імплементації антикорупційної політики щодо запобігання корупції в приватному секторі;

19) проведення досліджень з проблем, пов'язаних з корупцією;

20) співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань запобігання і протидії корупції, координація в межах своїх повноважень виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України, у зазначеній сфері;

21) обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.

Повноваження органу

НКЗК надаватимуться такі повноваження:

1) одержувати в установленому порядку за письмовими запитами від державних органів, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

2) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

3) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників органів державної влади і посадових осіб місцевого самоврядування;

4) створювати комісії та робочі групи, організовувати конференції, семінари і наради з питань запобігання і протидії корупції;

5) розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти;

6) проводити перевірки організації роботи із виконання антикорупційних програм в органах державної влади, місцевого самоврядування, вносити обов‘язкові для виконання органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами приписи щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції;

7) порушувати питання про звільнення посадових чи службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, якими не вжито передбачені законом заходи щодо запобігання і протидії корупції;

8) ініціювати проведення службових розслідувань, надсилати матеріали щодо вчинення корупційних правопорушень до суду або спеціально уповноважених суб‘єктів у сфері протидії корупції;

9) отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, конфлікт інтересів, щодо достовірності і повноти відомостей, що зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

10) звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) унаслідок вчинення корупційного правопорушення, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного правопорушення, стягнення в доход держави майна, одержаного без достатніх правових підстав (незаконне збагачення).

Окремими нормами повинні бути врегульовані такі інститути як припис НКЗК та витребування документів.

Припис НКЗК. У випадках, коли НКЗК вважає, що існує мотивована підозра вчинення корупційного правопорушення, не вжиті заходи щодо запобігання корупції, порушено інші вимоги цього Закону, НКЗК має право звернутися до конкретної посадової особи з приписом, який містить вимогу щодо усунення порушень та притягнення винуватої особи до відповідальності. Про результати розгляду припису НКЗК має бути повідомлена протягом 10 днів. За невиконання припису встановлюється адміністративна відповідальність відповідної посадової особи.

Крім того, у випадках, якщо НКЗК виявляє ознаки корупційного правопорушення (адміністративного або дисциплінарного), то НКЗК затверджує обґрунтований висновок і направляє його органу для притягнення до відповідальності.

Витребування інформації та документів НКЗК. Органи державної влади, місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи повинні надавати документи та інформацію, зазначену у запиті НКЗК у строки, визначені Комісією, але не пізніше ніж у 10 денний строк (в термінових випадках – протягом 72 годин). Запит на отримання інформації (документів) повинен містити вказівку на юридичні підстави та мету, з якою витребовується інформація (документи). Спеціальний порядок отримання інформації повинен бути встановлений для випадків, коли це може бути пов’язано із розкриттям банківської, адвокатської таємниці, іншої охоронюваної законом таємниці.

Законодавство щодо адміністративного розслідування

У законопроекті необхідно визначити спеціальні правила, які стосуватимуться діяльності НКЗК, зокрема, необхідно врегулювати процедуру адміністративного розслідування порушень законодавства щодо запобігання корупції.

Контроль за діяльністю НКЗК

НКЗК готує щорічний звіт по стан справ з корупцією в країні, який надсилає Президентові України (далі - ПУ), ВРУ та КМУ. Звіт окрім інших питань (будуть розкриті далі) міститиме розділ щодо діяльності НКЗК. Звіт розглядатиметься на парламентських слуханнях разом із висновками та рекомендаціями відповідного Комітету парламенту, а також Громадської ради при НКЗК. Громадській раді звіт надаватиметься за два тижні до його оприлюднення та надсилання до зазначених вищих органів держави.

Звіт також оприлюднюватиметься на офіційній веб-сторінці НКЗК разом із висновками Громадської ради при НКЗК, рекомендаціями та висновками парламентських слухань.

Контроль за витрачанням коштів державного бюджету та майна, закріпленого за НКЗК може здійснювати Рахункова палата, яка періодично здійснюватиме обов’язковий аудит НКЗК.

З метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю НКЗК, КМУ утворить Громадську раду при НКЗК у складі 15 осіб на підставі відкритого та прозорого конкурсу. Громадська рада заслуховуватиме інформацію про стан реалізації антикорупційної політики, про діяльність, виконання планів і завдань НКЗК, розглядатиме звіти НКЗК і затверджуватиме свої висновки щодо них, надаватиме висновки за результатами експертизи проектів актів, які видаватимуться НКЗК, обиратиме з її членів делегатів до складу Дисциплінарної комісії НКЗК. Варіант – представник Громадської ради бере участь у засіданнях НКЗК з правом дорадчого голосу.

З метою уникнення конфлікту інтересів, доцільно встановити, що членами Громадської ради не можуть бути представники інститутів громадянського суспільства, які отримують кошти від НКЗК на провадження антикорупційної діяльності.

Розділ 3. Формування та реалізація державної антикорупційної політики

Антикорупційна стратегія. Засади державної антикорупційної політики (антикорупційна стратегія) затверджуватимуться ВРУ у формі закону.

Проект Стратегії готується НКЗК, вноситься на розгляд парламенту Урядом. Проект Стратегії базуватиметься на оцінці стану справ з корупцією та результатах виконання попередньої стратегії. З метою створення методологічних основ для оцінки рівня поширення корупційної поведінки, сприйняття корупції, довіри до антикорупційних та інших державних органів, КМУ затвердить відповідний акт, відповідно до якого НКЗК організовуватиме щорічне здійснення відповідних досліджень.

Проект Стратегії готуватиметься за участю громадськості, схвалюватиметься Громадською радою перед поданням на розгляд Уряду.

Моніторинг та координація імплементації Стратегії здійснюватимуться НКЗК разом із громадськістю через контроль та методологічне сприяння органам державної влади та місцевого самоврядування у реалізації антикорупційних заходів. НКЗК матиме право внесення пропозицій про притягнення до відповідальності осіб, винних у зриві виконання заходів, передбачених Стратегією.

Зміни до Стратегії вноситимуться на основі результатів щорічних парламентських слухань за результатами розгляду звіту щодо стану справ з корупцією. У разі необхідності термінового коригування Стратегії, НКЗК ініціюватиме такі зміни перед Урядом виходячи із нагальності проблеми.

Державна цільова програма. З метою виконання Стратегії, Уряд затверджуватиме державну цільову програму, яка визначатиме конкретні заходи, спрямовані на досягнення цілей, передбачених Стратегією, відповідальні органи та строки виконання, а також необхідне фінансування.

Відомчі антикорупційні програми

Відомчі антикорупційні програми приймаються на основі аналізів ризиків корупції у діяльності відповідного органу та з метою забезпечення виконання антикорупційної стратегії та антикорупційної державної цільової програми. Так програми ухвалюються у:

апараті (секретаріаті), що забезпечує діяльність визначених Конституцією України посадових осіб, колегіальних органів державної влади, Національного банку України, Конституційного Суду України, Верховного та вищих спеціалізованих судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, державних колегіальних органах, цільових фондах державних коштів, державних, казенних, комунальних підприємствах та господарських товариствах, у яких державна або комунальна частка акцій перевищує 50 відсотків, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень,

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній раді, Київській та Севастопольській міських радах, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міської державної адміністрації.

Відомчі програми повинні, зокрема, передбачати:

визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, осіб відповідальних за моніторинг її імплементації, оцінку та періодичний перегляд;

заходи з реалізації антикорупційної стратегії та державної антикорупційної цільової програми;

оцінку корупційних ризиків у діяльності органу або підприємства, корупційні ризики, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють;

заходи щодо усунення корупційних ризиків, особи, відповідальні за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

процедури щодо моніторингу та оцінки виконання програм.

НКЗК:

погоджує відомчі антикорупційні програми,

затверджує Методичні рекомендації щодо проведення оцінки корупційних ризиків та розробки антикорупційних програм,

забезпечує навчання осіб, відповідальних за їх розробку та імплементацію.

Звіт про стан справ з корупцією

НКЗК щороку готує звіт про стан справ з корупцією, який до 1 квітня року, наступного за звітним подається ПУ, ВРУ, КМУ, а також оприлюднюється на офіційній веб-сторінці НКЗК.

З метою підготовки НКЗК, усі органи, у яких повинні бути ухвалені відомчі антикорупційні програми, подають НКЗК визначену нею інформацію до 1 лютого. НКЗК може витребувати інформацію, необхідну для підготовки звіту у будь-якого іншого органу державної влади або місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права.

Звіт про стан справ з корупцією повинен містити, зокрема, такі дані:

інформацію про стан реалізації антикорупційної стратегії та державної антикорупційної цільової програми, пропозиції щодо коригування антикорупційної політики;

звіт про діяльність НКЗК;

інформацію щодо діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, зокрема дані кримінальної статистики;

результати дослідження, проведеного НКЗК щодо стану справ з корупцією, дані соціологічних та аналітичних досліджень, що проводяться іншими органами державної влади, міжнародними організаціями, інститутами та організаціями громадянського суспільства з проблеми корупції;

відомості про інформаційні кампанії, співпрацю з різними соціальними та професійними групами з питань запобігання корупції;

стан виконання міжнародно-правових зобов’язань у сфері запобігання та протидії корупції.

Як зазначалось вище, Громадська рада при НКЗК дає свій висновок щодо звіту, сам звіт розглядається на щорічних парламентських слуханнях.

Розділ 4. Запобігання конфлікту інтересів, дотримання етичних стандартів поведінки

З метою запобігання конфлікту інтересів, закон встановлюватиме:

1) обмеження щодо суміщення посади, яку обіймає особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - службовець) з іншими посадами або видами діяльності, участю в органах управління суб’єктів підприємництва, наявності у власності акцій, часток у комерційних товариствах тощо, порядок вирішення питань, у разі, якщо особа порушує ці обмеження. НКЗК надаватиме висновок щодо можливості здійснення окремих видів дозволеного суміщення (викладацька, наукова, творча діяльність тощо) для посадових осіб, які обіймають визначені в законі посади (наприклад члени Уряду, керівники інших центральних органів виконавчої влади, члени Центральної виборчої комісії тощо);

2) норми щодо прийняття подарунків, обмежень та заборон на прийняття подарунків, правила поведінки у разі пропозиції чи надання подарунків всупереч законодавству;

3) обмеження після звільнення з роботи: обмеження протягом 1 року працювати на підприємствах, в установах чи організаціях, якщо службовці до звільнення здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій, а так само представляти інтереси будь-якої особи у справах, в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали;

4) правила етичної поведінки службовців, зокрема щодо використання інформації, отриманої при виконанні функцій представника держави або місцевого самоврядування, а так само щодо користування ввіреним майном;

5) обов’язки щодо запобігання конфлікту інтересів, інформування про конфлікт інтересів, правила вирішення ситуацій, пов’язаних із конфліктом інтересів.

Передбачається, що основними обов’язками службовців будуть: поінформувати негайно (не пізніше наступного дня з моменту виникнення) вищестоящого керівника (одночасно з повідомлення відповідного підрозділу із запобігання корупції, що створений в цьому органі), а у випадку, якщо в нього нема керівника – НКЗК про наявність приватного інтересу під час виконання своїх обов’язків, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах конфлікту інтересів та виконати вказівки щодо запобігання або усунення конфлікту інтересів. Керівник органу зобов’язаний негайно (протягом 48 годин) вжити заходів щодо запобігання/усунення конфлікту інтересів та повідомити про це працівника. НКЗК у разі отримання повідомлення про конфлікт інтересів зобов’язана протягом 7 днів роз’яснити порядок дій відповідного службовця.

Способами запобігання/усунення конфлікту інтересів можуть бути: усунення від вчинення певних дій чи прийняття рішення, переведення публічного службовця на іншу посаду (звільнення з посади), вчинення певних дій або прийняття рішення за умови здійснення стороннього контролю за такими діями чи рішенням.

У разі, якщо НКЗК встановила, що у діях службовця можливий конфлікт інтересів і він не повідомив про це, вона звертається до відповідного органу із приписом про усунення конфлікту інтересів та/або притягнення службовця до відповідальності.

Якщо службовець не виконав припису НКЗК щодо запобігання конфлікту інтересів та прийняв рішення в умовах конфлікту інтересів, НКЗК звертається до органу в якому працює службовець або до суду з поданням щодо притягнення службовця до відповідальності.

Публічний службовець або його керівник у разі сумніву щодо наявності або можливості конфлікту інтересів може звернутися до НКЗК для отримання консультації.

6) наслідки порушення правил щодо конфлікту інтересів та процедури щодо притягнення до відповідальності.

Законопроект також повинен передбачати особливі процедури щодо запобігання/усунення конфлікту інтересів у діяльності осіб, чий статус визначений Конституцією України: Президент України, народні депутати України, судді судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

Розділ 5. Декларування майна, доходів, витрат та зобов’язань фінансового характеру

Декларації подаватимуться усіма особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

- при вступі на посаду;

- під час роботи на посаді – щороку;

- при звільненні з посади;

- протягом року після звільнення з посади.

Крім того, пропонується передбачити інформування НКЗК про усі суттєві зміни у майновому стані службовця, наприклад, отримання коштів, придбання майна, яке перевищує тримісячний розмір оплати праці службовця, у десятиденний строк з моменту отримання доходу або здійснення витрат.

Слід вдосконалити форму декларації, зокрема розширити обсяг відомостей щодо приватних інтересів особи, які повідомляються (зокрема, щодо входження до керівних, наглядових органів громадських об’єднань), прив’язати розмір витрат, які підлягають декларуванню, до розміру заробітної плати декларанта (розмір однієї місячної оплати праці) тощо.

Декларації подаватимуться у електронному вигляді шляхом заповнення відповідної форми на веб-сторінці НКЗК. НКЗК створює та веде реєстр декларацій в електронному вигляді, який має бути доступним для громадськості, за виключенням окремих категорій персональних даних. Службовці матимуть свій персональний цифровий ключ, який може бути прив’язаний, наприклад до номеру банківської картки/рахунку.

Протягом перехідного періоду (можливо – 1 рік) пропонується допустити можливість подання декларацій у паперовому вигляді до НКЗК, які переводять декларації у цифровий формат.

Перевірка декларацій здійснюватиметься НКЗК за допомогою вільного доступу до баз даних центральних органів виконавчої влади (органів податкової та митної служби, ДАІ МВС, державної реєстраційної служби, Міністерства юстиції тощо).

Повна перевірка декларацій здійснюватиметься лише щодо осіб, які обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище (судді, працівники правоохоронних органів, вищі посадові особи, починаючи з рівня заступників керівників облдержадміністрацій, керівників та заступників структурних підрозділів в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади тощо), а також осіб, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, наприклад, члени тендерних комітетів (перелік таких посад визначає НКЗК).

Окрім того, пропонується передбачити перевірку певної кількості декларацій (5-10%), обраних автоматизованою системою за випадковим принципом.

Якщо за результатами перевірки НКЗК встановить, що у власності (користуванні) особи перебуває майно, яке суттєво перевищує її законні доходи, таке майно може бути стягнуто в дохід держави за позовом НКЗК, або якщо це становить склад злочину незаконного збагачення – матеріали передаються до відповідного спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.

Розділ 6. Захист осіб, які добросовісно інформують про вчинення корупційного правопорушення, інші порушення вимог цього Закону (викривачів)

Викривачем є будь-яка особа, яка добросовісно повідомляє про те, що на її думку є обґрунтовані підстави вважати, що було вчинене корупційне правопорушення або інше порушення вимог закону про засади запобігання і протидії корупції.

Викривач має право повідомити про правопорушення свого керівника або НКЗК. Анонімне повідомлення розглядається, якщо наведена інформація стосується конкретної особи, містить конкретні фактичні дані та може бути перевірена. Анонімність особи викривача гарантується, ця інформація визначається конфіденційною і не може бути надана в порядку доступу до публічної інформації.

НКЗК здійснює перевірку отриманої інформації та за її результатами може вжити заходів щодо притягнення до відповідальності відповідного службовця, ініціювати перед відповідним органом про притягнення до відповідальності або передати матеріали до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, якщо в діях особи є склад злочину.

У разі якщо є загроза життю, здоров’ю викривача або членів його сім’ї, НКЗК негайно звертається до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції з поданням щодо вжиття заходів, передбачених законом про захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Закон передбачатиме можливість заохочення викривачів, якщо в результаті повідомлення було попереджено вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, заподіяння значної шкоди державі, суспільству, правам чи охоронюваним законом інтересам осіб.

Закон також передбачатиме захист викривачів, вжиття заходів щодо відновлення їх порушених прав та притягнення до відповідальності роботодавців, які права викривачів порушили. Завідомо неправдиве повідомлення про правопорушення тягнутиме за собою відповідальність.

НКЗК здійснюватиме моніторингу виконання закону та вживатиме заходів щодо періодичного аналізу та перегляду державної політики у сфері захисту викривачів.

Розділ 7. Інші механізми запобігання та протидії корупції

Заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування і надалі заборонятиметься одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або міжнародними договорами України.

Антикорупційна експертиза. Проведення антикорупційної експертизи здійснюватиме Міністерство юстиції щодо усіх проектів актів, які подаються на розгляд Уряду, а також щодо відомчих актів (які підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції). Методологія антикорупційної експертизи затверджується Міністерством юстиції.

НКЗК здійснюватиме експертизу усіх проектів, які розглядатимуться Кабінетом Міністрів на своєму засіданні. З цією метою, КМУ завчасно надсилатиме проекти актів на розгляд НКЗК, а член НКЗК матиме право брати участь у засіданні Уряду з правом дорадчого голосу. Висновки за результатами антикорупційної експертизи та самі проекти актів оприлюднюються на веб-сторінці НКЗК. До експертизи залучатиметься Громадська рада при НКЗК.

У ВРУ антикорупційну експертизу здійснює комітет, до відання якого віднесені питання боротьби з корупцією. Крім того, НКЗК надаватиме в висновки щодо проектів актів, які розглядатимуться у парламенті, та матиме право брати участь у засіданнях комітетів парламенту та на пленарних засіданнях.

НКЗК також здійснюватиме періодичний перегляд законодавства з точки зору наявності в ньому корупціогенних норм та готуватиме законодавчі пропозиції щодо усунення цих норм. До такого аналізу НКЗК може залучати інститути громадянського суспільства, наукові інститути, зокрема на умовах державного замовлення на підставі відкритого конкурсу.

Спеціальна перевірка. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які належать до 1-4 категорії державної служби та прирівняних до них посад, проводиться спеціальна перевірка.

Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, а до проведення спеціальної перевірки залучаються НКЗК, спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади.

Реєстр фізичних та юридичних осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Закон передбачатиме порядок ведення та публічного доступу до реєстру фізичних та юридичних осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Ведення такого реєстру покладатиметься на НКЗК.

Скасування незаконних актів та правочинів. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, НКЗК. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.

Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).

Відповідальність за порушення вимог закону. Закон повинен лише вказувати на те, порушення яких його положень тягне за собою звільнення з посади та інші заходи дисциплінарного впливу, а які – адміністративну відповідальність. Санкції за вчинення правопорушень міститимуться у спеціальних актах (закони про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, КК, КпАП, КЗпП тощо).

Зміни до законів, які випливають із прийняття закону щодо запобігання і протидії корупції:

закон про засади запобігання і протидії корупції – втрачає чинність;

закон про правила етичної поведінки – втрачає чинність;

зміни до закону про статус народного депутата України, про Регламент Верховної Ради України – щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності народних депутатів України;

зміни до закону про місцеве самоврядування – щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності органів місцевого самоврядування;

зміни до законів про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, інших законів, які визначають порядок проходження окремих видів державної служби – щодо узгодження із законом про запобігання і протидію корупцію, зокрема в частині відповідальності за порушення вимог, встановлених його положеннями,

зміни до закону про судоустрій та статус суддів, закону про Конституційний Суд України – щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів;

зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за:

- неподання декларацій про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру або подання завідомо недостовірних відомостей в декларації,

- вчинення певних дій чи прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів,

- порушення правил щодо отримання подарунків,

- невиконання законних вимог і приписів НКЗК;

Цивільного процесуального кодексу України – щодо перекладення обов’язку на роботодавця доводити законність підстав для звільнення, застосування заходів дисциплінарного впливу до особи, яка добровільно повідомила про підозри щодо корупційного правопорушення або іншого порушення закону про запобігання і протидію корупції, а також участі НКЗК у процесі як третьої особи на стороні позивача;

до Кодексу законів про працю :

- щодо зобов’язання поновити незаконно звільнену особу, яка добровільно повідомила про підозри щодо корупційного правопорушення або іншого порушення закону про запобігання і протидію корупції або у разі її відмови від поновлення на попередньому робочому місці – виплати компенсації у розмірі шести розмірів середньомісячної заробітної плати;

- щодо узгодження із законом про запобігання і протидію корупції в частині підстав для притягнення до відповідальності за порушення його вимог;

до Кримінального кодексу України:

– щодо захисту працівників НКЗК від протиправних посягань (прирівняти до працівників правоохоронних органів),

- щодо відповідальності за завідомо незаконне звільнення, застосування заходів дисциплінарного впливу до особи, яка добровільно повідомила про підозри щодо корупційного правопорушення або іншого порушення закону про запобігання і протидію корупції.