Верховний Суд залишив в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка за свого життя, а саме - 20 липня 2011 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно, зокрема належний їй будинок по   АДРЕСА_1 , у рівних частинах йому та відповідачці ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що коли мати тяжко захворіла, він став постійно проживати з нею, доглядав за будинком, та після поховання матері сповістив відповідачку про те, що їм необхідно подати заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Однак ОСОБА_2 повідомила йому, що мати ще у 2011 році подарувала вказаний будинок їй і що йому немає необхідності звертатися до нотаріальної контори із такою заявою. Тому, перебуваючи після смерті матері у шоковому стані, він поїхав у Чернігівську область на роботу, і лише 13 лютого 2014 року, після того як дізнався про наявність заповіту, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском ним встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, оскільки відповідачкою його було введено в оману щодо заповіту та дарування їй матір`ю спірного майна. Також посилався на неповідомлення його нотаріусом про наявність заповіту матері.

З урахуванням викладених обставин, просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  07 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він з незалежних від нього обставин не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалюючи постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту, складеного у тому числі і на його користь.

У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у вказаній цивільній справі.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 09 квітня 2020 року заявник просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України (далі - ЦК України). Також спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України „ Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012  № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач як син спадкодавця ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, йому було відомо, що його матір померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 , про наявність спадкового майна після її смерті він був обізнаний.

На день смерті ОСОБА_3 позивач з нею зареєстрований не був і не проживав, проте звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 27 лютого 2014 року, тобто поза межами встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України строку.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Посилання позивача на його незнання про існування заповіту не є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 є також спадкоємцем після смерті  ОСОБА_3 в силу закону, відповідно до положень статті 1223 ЦК України набув право на спадкування у день відкриття спадщини, що дозволяло йому  подати заяву про прийняття спадщини у межах встановленого законом строку.

Доводи ОСОБА_1  щодо неповідомлення його нотаріусом про наявність заповіту матері не можуть впливати на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки з заявою про прийняття спадщини до Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_1 звернувся у лютому 2014 року, відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском ним встановленого законом строку на прийняття спадщини отримав у березні 2014 року, але до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини вказаний спадкоємець звернувся лише у листопаді 2018 року, тобто зі спливом чотирьох років та восьми місяців.

Посилання позивача на факт введення відповідачкою  ОСОБА_2 його в оману щодо дарування спадкоємцем спірного будинку у 2011 році не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Перебування поза межами місця постійного проживання також не може бути визнано поважною причиною, яка об`єктивно перешкодила позивачу своєчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки законодавство України, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій, дозволяє направлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

При таких обставинах суд першої інстанції з урахуванням норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасовано.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року залишено в силі.

Деталі за посиланням: Постанова