Верховний Суд скасував рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації (далі - Бориспільська РДА), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсним розпорядження органу державної влади, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядженням Бориспільської РДА від 08 липня 2009 року № 2270 затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність чотирьом громадянам земельних ділянок, загальною площею 5,5 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Сошниківська сільська рада).

На підставі зазначеного розпорядження у власність ОСОБА_7 передано земельну ділянку площею 1 га, ОСОБА_12 - 0,5 га, ОСОБА_13 - 2 га,  ОСОБА_8 (згідно з розпорядженням - ОСОБА_14 ) - 2 га та видані державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам: ОСОБА_7  - від 31 липня 2009 року серії ЯЖ № 912240, кадастровий номер 3220887000:03:002:0142; ОСОБА_10 - від 31 липня 2009 року серії ЯЖ № 912239, кадастровий номер 3220887000:03:002:0143; ОСОБА_11 - від 31 липня 2009 року серії ЯЖ № 912241, кадастровий номер 3220887000:03:002:0144;  ОСОБА_8 - від 31 липня 2009 року серії ЯЖ № 912242, кадастровий номер 3220887000:03:002:0145.

У подальшому, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до договорів купівлі-продажу відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , яка, у свою чергу, здійснила поділ земельної ділянки, придбаної у ОСОБА_11 , площею 2 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0144 на 9 земельних ділянок, що стало підставою для видачі їй державних актів про право власності на земельні ділянки: від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676982 на земельну ділянку площею 0,1652 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0266; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676981 на земельну ділянку площею 0,1897 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0265; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676980 на земельну ділянку площею 0,1915 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0264; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676979 на земельну ділянку площею 0,1940 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0263; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676978 на земельну ділянку площею 0,2154 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0262; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676977 на земельну ділянку площею 0,2151 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0261; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676976 на земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0260; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676975 на земельну ділянку площею 0,2618 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0259; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676974 на земельну ділянку площею 0,3170 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0258.

Крім того, ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки, придбаної у ОСОБА_10 , площею 0,5 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0143, на три земельні ділянки, що стало підставою для видачі їй державних актів про право власності на земельні ділянки: від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676973 на земельну ділянку площею 0,1610 га, кадастровий номер  220887000:03:002:0269; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676972 на земельну ділянку площею 0,1655 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0268; від 29 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 676971 на земельну ділянку площею 0,1735 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0267.

23 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В., зареєстрований у реєстрі за № 546, за умовами якого у власність ОСОБА_6 перейшла земельна ділянка площею 0,1655 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0268, що розташована на території Сошниківської сільської ради.

29 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В., зареєстрований у реєстрі за № 535, за умовами якого у власність ОСОБА_5 перейшла земельна ділянка площею 0,1735 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0267, що розташована на території Сошниківської сільської ради.

18 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В., зареєстрований у реєстрі за № 422, за умовами якого у власність ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка площею 0,1940 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0263, що розташована на території Сошниківської сільської ради.

18 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 416, за умовами якого у власність ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,1915 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0264, що розташована на території Сошниківської сільської ради.

26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В., зареєстрований у реєстрі за № 444, за умовами якого у власність ОСОБА_15 перейшла земельна ділянка площею 0,2151 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0261, що розташована на території Сошниківської сільської ради.

Згідно з повідомленням Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» (далі - КДП «Київгеоінформатика») від 28 вересня 2015 року № 01-01/730 та долученими до нього схематичними та картографічними матеріалами, передані у власність за розпорядженням Бориспільської РДА від 08 липня 2009 року № 2270 земельні ділянки, розташовані у межах 100-метрової прибережної водоохоронної смуги Канівського водосховища на р. Дніпро, які повністю або частково накладаються на землі водного фонду.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватися замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га). Можливість передачі земель водного фонду у приватну власність для потреб ведення особистого селянського господарства або садівництва Законом не передбачена.

Посилаючись на наведене, а також на те, що Київською ОДА, як органом уповноваженим розпоряджатися спірними земельними ділянками, починаючи з 2008 року, не було вжито заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданих у приватну власність земельних ділянок, прокурор, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 08 липня 2009 року № 2270 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області»;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 912240 та № 912242, видані 31 липня 2009 року на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 676971 - № 676982, видані 29 жовтня 2009 року на ім`я ОСОБА_1 ;

- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння: ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,1655 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0268; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,1735 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0267; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,1610 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0269, земельну ділянку площею 0,1652 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0266, земельну ділянку площею 0,1897 га, кадастровий номер  220887000:03:002:0265, земельну ділянку площею 0,2154 га, кадастровий номер  220887000:03:002:0262, земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 220887000:03:002:0260, земельну ділянку площею 0,2618 га, кадастровий номер 220887000:03:002:0259, земельну ділянку площею 0,3170 га, кадастровий номер 220887000:03:002:0258; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,2151 га, кадастровий номер 220887000:03:002:0261; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,1940 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0263; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,1915 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0264; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0142; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220887 000:03:002:0145.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності свідчить, що у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 оскаржуваним розпорядженням органу влади були передані землі водного фонду, які за жодних обставин не підлягали приватизації. Крім того, спірні земельні ділянки були передані для ведення особистого селянського господарства, що не відповідає режиму обмеженої господарської діяльності захисної смуги. Таким чином розпорядження Бориспільської РДА та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки від 31 липня 2009 року № 912239 - № 912242, не відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема прийняті у порушення частини другої статті 59, частини першої - другої статті 61 та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України.

Разом з тим, оскільки прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 08 липня 2009 року № 2270 та державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 912239 - № 912242, виданих на його підставі, з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявляли відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зазначене є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині. Суд зазначив, що факт погодження у 2009 році проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі (висновки № 1744-в, № 1771-в, № 1769-в, № 1770-в, № 1772-в), відділом містобудування та архітектури Бориспільської РДА (висновки № 881-№ 882, № 506 - № 509), Державною санітарно-епідеміологічною службою (висновок № 05.03.02-07/18558), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області (висновок № 12/5-201), а також Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (висновок № ІС/8-703), свідчать про те, що держава в особі зазначених органів не тільки могла довідатися, але і знала про приватизацію спірних земельних ділянок вказаними особами у день прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки. Ураховуючи наведене, а також те, що проєкт землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, крім інших органів державної влади, був погоджений управлінням культури та туризму Київської ОДА, як її структурним підрозділом, суд першої інстанції дійшов висновку, що Київська ОДА була обізнана про приватизацію земельних ділянок  ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в день прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі державних актів.

Установивши, що на момент відчуження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 належних їм земельних ділянок, кадастрові номери: 3220887000:03:002:0143,   220887000:03:002:0144, та видані їм державні акти на право власності на земельні ділянки від 31 липня 2009 року серії ЯЖ 912239 та серії ЯЖ 912241 скасовано не були, що не позбавляло їх права розпорядитися зазначеними земельними ділянками на власний розсуд, укладені ними договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_1 , як і укладені у подальшому ОСОБА_1 договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , не суперечать положенням частини першої статті 319 ЦК України. Наведене, за висновком суду, свідчить про відсутність підстав для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки від 29 жовтня 2009 року серії № ЯЖ № 676971 - № 676982.

Зважаючи на те, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не припинені, не скасовані і не визнані недійсними, тобто на момент пред`явлення позову держава в особі Київської ОДА вже не була ні власником, ні володільцем спірних земельних ділянок, перший заступник прокурора Київської області не мав правових підстав для звернення з вимогами про витребування спірних земельних ділянок з цілком законного володіння ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Додатково суд зауважив, що визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідачів через 7 років після проведення приватизації земельних ділянок буде ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин, а також поставить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище, адже вжиття таких заходів призведе до виникнення у вказаних осіб зобов`язання повернути грошові кошти, які вони отримали від покупців земельних ділянок. Тягар виникнення таких наслідків буде надмірним та порушуватиме справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Запобігання вказаним наслідкам, які створюють негативний імідж для України, як правової держави, є, на думку суду першої інстанції, не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без  задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Київської області, у якій він просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду (пункт б частини першої статті 58 ЗК України та абзац 3 частини першої статті 4 ВК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Аналогічні норми закріплені в частинах першій-третій статті 88 ВК України.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених ЗК України та ВК України.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, законодавство України обмежує безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Крім того, зайняту прибережною захисною смугою земельну ділянку можна отримати в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а не у приватну власність для ведення садівництва.

Урахувавши зазначені положення чинного законодавства та встановивши, що земельні ділянки, які згідно з розпорядженням Бориспільської РДА від 08 липня 2009 року № 2270 передані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, знаходяться у межах 100-метрової прибережної водоохоронної смуги Канівського водосховища на р. Дніпро, тобто є землями водного фонду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення Бориспільською РДА вимог земельного та водного законодавства при вирішенні питання про відведення у приватну власність земельних ділянок площею: ОСОБА_7 - 1,0000 га, ОСОБА_10 - 0,5000 га, ОСОБА_11 - 2,0000 га, ОСОБА_8 - 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради, а отже невідповідність законодавству виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки від 31 липня 2009 року серії ЯЖ № 912239 -№ 912242.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття

257 ЦК України).

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у свої рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необгрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Положеннями статей 268, 387 і 388 ЦК України не передбачено, що позовна давність не застосовується до вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Наведене свідчить, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі 362/44/17 (провадження № 14-183цс18): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У справі, що переглядається, перший заступник прокурора Київської області дізнався про порушення інтересів держави оскаржуваними розпорядженням Бориспільської РДА у вересні 2015 року, після отримання та опрацювання інформації, наданої ДП «Київгеоінформатика», що не спростовано учасниками справи, а позов пред`явив у квітні 2016 року, тобто в межах позовної давності. Висновки судів попередніх інстанцій про факт обізнаності Київської ОДА про приватизацію спірних земельних ділянок у день прийняття оскаржуваного розпорядження, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 був погоджений Управлінням культури і туризму Київської ОДА (висновок від 06 квітня 2009 року № 511/01-17), яке є структурним підрозділом Київської ОДА, грунтуються на припущеннях.

Так, зі змісту оскаржуваного розпорядження Бориспільської РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на його підставі, неможливо достеменно встановити приналежність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. У висновку управління культури і туризму Київської ОДА зазначено, що погоджується проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам на території Сошниківської сільської ради загальною площею 5,5 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, а не земель водного фонду. Наведене свідчить про необгрунтованість висновку судів про пропуск заступником прокурора Київської області позовної давності.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та визначилися з характером спірних правовідносин, однак невірно застосували норми матеріального права, що, відповідно до статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА.

11 листопада 2020 року постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду  від 17 грудня  2018 року  та ухвалено нове судове рішення.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 08 липня 2009 року № 2270 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області», в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_18 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Деталі за посиланням: 92997126