Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду залишено в силі додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

 У серпні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Гнідин Бориспільського району Київської області звернувся до суду з позовом до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство»), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити її, захистивши право; визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 05 листопада 2004 року № 222-XV-IV в частині затвердження технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам с. Гнідин для будівництва і обслуговування жилих будинків та ведення особистого селянського господарства та надання земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 25 грудня 2015 року № 41-2-VІI; витребувати на користь територіальної громади с.Гнідин Бориспільського району Київської області земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, з чужого незаконного володіння: ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:03:003:0027; ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:03:003:0025, 3220882601:01:021:0007, 3220882601:01:021:0004; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:01:021:0014; ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:01:021:0001, 3220882601:01:021:0008, 3220882601:01:021:0010, 3220882601:01:021:0009, 3220882601:01:021:0012, 3220882601:01:021:0011; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовна давність прокурором пропущена, оскільки позов пред`явлений в інтересах територіальної громади с. Гнідин, яка могла довідатись про ухвалені Гнідинською сільською радою рішення, вилучення і передачу у власність земельних ділянок, що перебували у постійному користування ДП «Бориспільське лісове господарство» з моменту їх прийняття. Водночас, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про визнання поважними причини пропуску прокурором позовної давності та поновлення строку позовної давності, стверджував, що територіальній громаді не було відомо про порушення, а прокурор дізнався про викладені в позовній заяві обставини у 2017 році, і пред`явлення позову потребувало дослідження великого обсягу документів. Проте, такі твердження суд першої інстанції вважав необґрунтованими, оскільки строк позовної давності сплинув у листопаді 2007 року, підстави для його поновлення, враховуючи, що прокурор звернувся до суду саме в інтересах територіальної громади с. Гнідин Бориспільського району Київської області, відсутні.

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - Желізняк К. О. , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати, у якій просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64 333,70 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що ОСОБА_2 у межах розгляду справи користувалася правничою допомогою адвокатського об`єднання «Артіус» на підставі договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2018 року. Умовами договору було передбачено, що ОСОБА_2 сплачує адвокатському об`єднанню після позитивного для неї результату, а саме прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вартість юридичних послуг у відсотковому співвідношенні до грошової оцінки земельної ділянки, а саме 10 % від 643 337 грн, що становить 64 333,70 грн. Сторонами був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт і вказані грошові кошти були внесені ОСОБА_2 на рахунок адвокатського об`єднання 23 травня 2019 року.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року заяву задоволено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати ОСОБА_2 , понесені нею у зв`язку з отримання правової допомоги Адвокатського об`єднання «Артіус» доведені та підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у задоволенні клопотання заступника прокурора Київської області Голинського Я. О. про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено.

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Гнідин Бориспільського району Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у цій справі визнано неподаною та повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що прокурором не виконано належним чином ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому апеляційним судом зауважено, що та обставина, що судом першої інстанції позовна заява була прийнята до розгляду без оплати судового збору у повному обсязі, не може бути підставою для звільнення позивача від оплати судового збору за подачу апеляційної скарги у повному обсязі, так як у підпункті 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги визначається від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не була сплачена.

Апеляційний суд, відмовляючи прокурору у продовженні строку для усунення недоліків апеляційної скарги виходив з того, що заявляючи клопотання про продовження строку для усунення таких недоліків заступник прокурора Київської області не наводить обґрунтування свого клопотання, так як у листі заявник зазначає про свою незгоду із визначеним розміром судового збору та не зазначає про намір сплатити визначений в ухвалі судовий збір.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про стягнення з прокуратури витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 повністю відповідають встановленим обставинам. Апеляційний суд зауважив, що твердження позивача про ненадання доказів оприбуткування адвокатським об`єднанням «Артіус» сплачених ОСОБА_2 коштів на правничу допомогу, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, так як це не передбачено нормами процесуального права.  

У вересні 2019 року прокурором Київської області подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, визначаючи розмір судового збору, керувався не зазначеною прокурором у позові ціною позовних вимог майнового характеру, а самостійно обрахував розмір судового збору, вказавши замість дійсної вартості оспорюваних у справі земельних ділянок лісогосподарського призначення (згідно заявленої ціни позову у розмірі 85 131 грн) ринкову вартість цих земельних ділянок житлової та громадської забудови згідно експертних оцінок, вказаних у договорах їх купівлі-продажу останніми набувачами, наданих до справи відповідачами.

Прокурор вказує, що на момент звернення прокурора до суду розмір судового збору на позовну вимогу майнового характеру розраховувався з урахуванням даних листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18 січня 2018 року, у якому вказувався розмір нормативної грошової оцінки 1 га рілля по Київській області (26 194,09 грн), а також з врахуванням факту надання громадянам спірних земель в більшій частині як земель для ведення особистого селянського господарства та зважаючи на непроведення нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення на території Київської області. Жодним законодавчим актом не передбачено обов`язкового використання експертної грошової оцінки або даних цивільно-правових угод при визначенні розміру судового збору під час визначення ціни позову при поданні його до суду.    

У жовтні 2019 року прокурор Київської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що докази щодо підтвердження понесених судових витрат мають подаватись виключно під час розгляду справи, такі витрати мають бути підтверджені документально з наданням відповідного розрахунку. Лише поважні причини ненадання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі можуть бути підставою для розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Не погоджується прокурор і з розміром витрат на правничу допомогу та обсягом наданих послуг.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що прокурор, подаючи позовну заяву, визначив ціну позову у 85 131,00 грн, загальну ціну витребуваних спірних земельних ділянок, на підтвердження чого надав довідку Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.101-680/2-18 від 18 січня 2018 року.

При цьому прокурором було сплачено за подання позову судовий збір в розміру 5 286,00 грн (платіжне доручення від 01 серпня 2018 року № 1788).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Встановлено, що на час пред`явлення прокурором позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції погодився з визначеною прокурором ціною позову.

Зі змісту рішення суду першої інстанції та матеріалів справи не вбачається, що розмір судового збору заперечувався сторонами, та питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору судом першої інстанції не вирішувалось.

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Отже, за змістом указаної норми на стадії після відкриття провадження у справі позовна заява може бути залишена без руху з підстав, якщо заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

Прокурором при пред`явленні позову сплачено судовий збір відповідно до визначеної ним ціни позову.

За змістом норми статті 176, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суд після відкриття провадження у справі не має підстав для залишення позовної заяви без руху з мотивів неправильності визначення ціни позову і як наслідок вимагати доплати судового збору.

Порядок стягнення недоплаченого або повернення переплаченого судового збору з огляду на те, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо врегульовано нормою статті 176 ЦПК України. За викладеним у ній правилом стягнення недоплаченого або повернення переплаченого судового збору здійснюється відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Прокурор, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року сплатив судовий збір в розмірі 7 929,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10 липня 2019 року № 1764 (оригінал доданий до касаційної скарги).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах територіальної громади с. Гнідин Бориспільського району Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року залишено без руху, надано позивачу строк в п`ять днів з дня вручення копії ухвали для надання документів про оплату судового збору.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд вказував на те, що позивачем було подано позовну заяву, яка містила дві вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним рішень сільської ради від 05 листопада 2004 року та від 25 грудня 2015 року) та вимоги майнового характеру (про витребування земельних ділянок). Отже, ціна позову про витребування земельних ділянок повинна обраховуватися із вартості спірних земельних ділянок.

У позовній заяві позивач посилався на лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18 січня 2018 року, згідно з яким нормативна оцінка 1 га ріллі по Київській області становить 26 19409 грн та визначив ціну позову у 85 131,00 грн. Разом з цим, предметом позову не є витребування рілля, а відтак вказаний лист не є належним доказом у підтвердження вартості спірних земельних ділянок. Крім того, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що у розпорядженні прокурора наявні копії договорів купівлі-продажу відповідачами спірних земельних ділянок, які містили грошову оцінку земельних ділянок на час їх купівлі відповідачами, а відтак позивач мав можливість визначити реальну вартість спірних земельних ділянок та зазначити у позові ціну позову, яка відповідає вартості спірного майна.

Також апеляційний суд зазначив, що прокурором до позовної заяви були додані тільки перша та остання сторінки договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які належать відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (кадастровий номер 3220882600:03:003:0025), суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не зобов`язав надати позивача вказані документи у повному обсязі для визначення ціни позову.

Із наданих позивачем документів вбачається, що вартість земельної ділянки, яку позивач просить витребувати у ОСОБА_2 , становить 643 337 грн, вартість земельної ділянки, яку позивач просить витребувати у ОСОБА_1 (кадастровий номер 3220882601:01:021:0007) становить 1 901 325 грн, а вартість земельних ділянок, які позивач просить витребувати у ОСОБА_4 становить 2 285 000 грн, що свідчить про неправильно визначену ціну позову.

Апеляційним судом зазначено, що розмір судового збору становить 142 903,56 грн, виходячи з експертної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Законом України «Про судовий збір» встановлено що судовий збір сплачується у розмірі визначеному з урахуванням ціни позову, а ціна позовної вимоги про витребування майна визначається його вартістю, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому випадку розмір судового збору має визначатися із експертної грошової оцінки.

Отже, за вказаних обставин та норм права суд апеляційної інстанції мав всі підстави для залишення апеляційної скарги без руху та її повернення на підставі доказів про оцінку спірного майна.

Щодо оскарження додаткового рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року

Судами встановлено, що утравні 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Желізняк К. О. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, яку обґрунтувала тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

У своїй заяві представник відповідача ОСОБА_2 просила суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача судових витрат, а саме правничої допомоги в розмірі 64 333,70 грн. які відповідач понесла у зв`язку з розглядом цієї справи

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У справі, що переглядається, представник ОСОБА_2 - адвокат Желізняк К. О. в суді першої інстанції під час судового засідання 22 травня 2019 року зробила заяву про стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги.

Оскільки судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати, 27 травня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення до якої додала акт приймання-передачі наданих послуг та звіт надання юридичних послуг, здійснений у відповідності до умов договору про надання професійної правничої допомоги від 17 жовтня 2018 року.

Із вказаного звіту вбачається, що підготовка до розгляду справи склала 24,00 години; вивчення адвокатом документів судової справи - 50,00 годин; збір доказів у судовій справі: складання та супроводження адвокатських запитів - 25,00 годин; складання заяв з процесуальних питань, клопотань, процесуальних та інших документів - 40,00 годин; участь адвоката у судовому процесі: підготовка до судових засідань, участь у судових засіданнях в інтересах клієнта - 12,00 годин (судові засідання: 16 листопада 2018 року, 28 грудня 2018 року, 20 лютого 2019 року, 01 квітня 2019 року, 22 травня 2019 року).

На підтвердження витрат, пов`язаних з правовою допомогою надано акт приймання-передачі від 23 травня 2019 року, платіжне доручення від 23 травня 2019 року № 24 на суму 64 333,70 грн, договір про надання професійної правничої допомоги від 17 жовтня 2018 року з додатками та ордер.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Желізняк К. О. надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Доводи касаційної скарги прокурора на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення витрат на правничу допомогу не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року, ухвала Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року  касаційні скарги прокурора Київської області залишені без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишено без змін.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишено без змін.

Деталі за посиланням: Постанова