КЦС ВС пояснив, що таке відсутність предмета спору

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі  № 522/8782/16-ц  роз‘яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.  

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.  

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги після ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками вирішення спору, та його оскарження відповідачем в апеляційному порядку, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому апеляційний суд не мав визначених процесуальним законом підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення і закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а закривши провадження у справі апеляційний суд фактично не переглянув рішення суду з підстав зазначених в апеляційній скарзі та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обставини справи

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги.

У листопаді 2017 року відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ та ПАТ, Одеської міської ради, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, про визнання незаконним розрахунку заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок, визнання незаконним передачі будинку на баланс, визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що наданий ТОВ розрахунок заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги не відповідає вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вона є інвалідом війни 2 групи, а тому користується 100-процентною знижкою при оплаті за житлово-комунальні послуги і 50-процентною знижкою за послуги зв'язку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року провадження у справі за позовом до ТОВ, ПАТ, Одеської міської ради, третя особа - ОСББ, про визнання незаконним розрахунку заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок, визнання незаконним передачі будинку на баланс, визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради у частині позовних вимог про визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради про встановлення тарифів закрито.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року позов ТОВ задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю неналежного виконання обов'язку з оплати наданих ТОВ послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у тому числі обслуговування ліфтів, вивезення твердих побутових відходів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року задоволено заяву ТОВ про закриття провадження у справі. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року скасовано. Провадження у справі за позовом ТОВ до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд виходив із відсутності предмета спору, оскільки згідно з наданими позивачем відомостями, 10 жовтня 2019 року представник  відповідача  повністю виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року, а тому заборгованість відповідачки з оплати за житлово-комунальні послуги, яка була предметом спору у справі, відсутня.

У КЦС заявили, що застосування ЖК УРСР не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин.

Раніше КЦС нагадав, як правильно розглядати справи про втрату права користування житлом.

Джерело:«Судово-юридична газета»