КАС нагадав, кили суд може призначити більш м’яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин

Вироком суду особу було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду було змінено та пом`якшено йому покарання, призначено покарання за частиною 1 статті 121 КК із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційним судом, в порушення приписів закону, при призначенні покарання за частиною 1 статті 121 КК безпідставно застосовано статтю 69 КК, внаслідок чого призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Прокурор вказував на те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статті 419 КПК, не навів у своєму рішенні належних мотивів щодо пом`якшення покарання особі , адже, за матеріалами кримінального провадження та зі змісту вироку місцевого суду жодної обставини, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не наведено, а щире каяття засудженого, яке врахував суд, на думку прокурора, не відповідає дійсності.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ВС нагадав, що статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів звернула увагу на те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Суд роз’яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Суд при призначенні покарання із застосуванням положень статті 69 КК взяв до уваги наявність малолітніх дітей у засудженого та хворої матері пенсійного віку. ВС вказав, що встановлені судом обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого особою діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину.

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційний суд безпідставно застосував при призначенні покарання особі норми, передбачені положеннями статті 69 КК (постанова від 03.02.2021 № 629/2739/18).

Джерело: Верховний Суд