ККС ВС висловився щодо права особи на відмову від захисника

Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу було засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

У касаційній скарзі засуджений покликався, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції допустив формалізм при перевірці доводів його апеляційної скарги та порушив його право на захист, позбавивши його права особисто брати участь у судовому засіданні, відмовивши у заміні захисника, яка не виконувала належним чином свої повноваження з дня ухвалення вироку і до апеляційного розгляду.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ВС зазначив, що підозрюваний, обвинувачений має право, в тому числі на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату (ст. 42 ч. 3 п. 3 КПК України).

Суд роз’яснив, що реалізація права на відмову від захисника та відповідна належна правова процедура визначена ст. 54 КПК України, частинами 1 та 3 якої зокрема передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Суд касаційної інстанції зауважив, що вимоги законів щодо підстав та порядку відмови (заміни) особи (підозрюваного, обвинуваченого) від захисника не вказують на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника. Не містять зазначені положення законів і покладеного на особу, яка відмовляється від захисника, обов`язку обґрунтовувати чи доводити суду наявність обставин, які, на її думку, вказують на те, що захисник не здійснює належним чином захист та не виконує свої професійні обов`язки.

Отже, за загальним правилом, передбаченим ст. 42 ч. 3 п. 3, ст. 54 ч. 1 КПК України, особа (підозрюваний, обвинувачений) без встановлення будь-яких обмежень та умов, керуючись власним волевиявленням має право відмовитися від захисника або замінити його в будь-який момент кримінального провадження в усній або письмовій формі.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений заявив клопотання про відмову від захисника, у зв’язку з неналежним виконанням адвокатом обов`язків його захисника. Адвокат підтримала таке клопотання обвинуваченого, проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки такій поведінці особи як обвинуваченого, не роз`яснив йому зміст положень статей 42, 54 КПК України щодо можливості здійснити заміну захисника у порядку, передбаченому КПК України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу», а клопотання обвинуваченого залишив без задоволення.

Тому ВС дійшов висновку, що під час розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції порушив право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення (постанова від 09.09.2021 у справі № 639/645/19.