Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулася до суду з позовом до відділу ДВС про скасування арешту з майна.
У рамках виконавчих проваджень постановами державного виконавця накладено арешт на все її нерухоме майно й оголошено заборону на його відчуження. Постановами державного виконавця виконавчий лист повернуто стягувачу, а виконавчі провадження знищено за терміном зберігання, але не вирішено питання про зняття арешту з її нерухомого майна. Позивач вказувала на те, що арешти в рамках виконавчих проваджень не було знято після закінчення виконавчих проваджень, що порушує її майнові права та не забезпечує виконання рішення суду.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди зазначили, що зняття арешту з майна боржника прямо визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження», а винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (тобто, коли рішення суду фактично не виконано), не є підставою для зняття накладеного арешту на майно боржника. При цьому, заявлені позивачем вимоги не можуть бути задоволені у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим, відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Крім того, повернення виконавчого документа стягувачу не змінює характеру правовідносин.
КЦС ВС скасував судові рішення та провадження у справі закрив.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
ВС вказав, що законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (постанова від 08.09.2021 у справі № 369/3757/20).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
