КЦС ВС застосував аналогію закону щодо страхових ризиків, коли наймач не виконав договір оренди про страхування майна

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову орендодавця до орендаря і задовольнив позов про відшкодування збитків за втрачене внаслідок пожежі орендоване приміщення. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачка не виконала умову договору оренди, згідно з якою була зобов’язана застрахувати орендоване майно. Оскільки відповідачка не виконала таких зобов’язань, саме вона, а не винні у пожежі, повинна відшкодувати позивачеві збитки, завдані пожежею.

Про це повідомляє пресслужба Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду й залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінив його мотивувальну частину та зробив такі правові висновки.

Якщо договором або законом встановлено обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм, постає питання про правові наслідки невиконання такого договірного обов’язку, оскільки ні у ст. 771 ЦК України, ні в §  1 гл. 58 ЦК України вони не визначаються. Сторони можуть самостійно визначити в договорі такі правові наслідки, зокрема передбачити штраф або встановити додаткову підставу відмови чи розірвання договору або відшкодування збитків.

За відсутності встановлення в договорі правових наслідків більш справедливим і розумним є застосування на підставі аналогії закону ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої в разі невиконання обов’язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і зажадати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування.

Стаття 772 ЦК України визначає розподіл ризику між наймодавцем і наймачем лише у разі затримки наймачем повернення речі, тому її належить тлумачити та застосовувати у взаємозв’язку зі ст. 323 ЦК України.

За загальним правилом ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник (ст. 323 ЦК України). Сторони в договорі найму не позбавлені можливості передбачити, що такий ризик покладається на наймача і під час найму, а не лише в разі затримки повернення орендованої речі.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в разі виконання наймачем свого обов’язку щодо страхування орендованого майна він мав би змогу звернутися до страхової компанії про відшкодування майнової шкоди, що заподіяна його майну третіми особами.

Водночас у договорі найму сторони не передбачили жодних правових наслідків неукладення наймачем договору страхування і не поклали на наймача ризик випадкового знищення або пошкодження предмета найму, а тому такий ризик несе власник майна.

Суди встановили, що завдання майнової шкоди відбулося невстановленими особами внаслідок підпалу.

Апеляційний суд не врахував, що порушення наймачем договірного обов’язку укласти договір страхування, за відсутності відповідного правового наслідку в договорі та відсутності перерозподілу ризику випадкового знищення майна, не є підставою для відшкодування шкоди. 

Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 207/3254/18 (провадження № 61-2259св21).

Джерело: Юридична газета