ВС висловився щодо визначення заборгованості по сплаті аліментів працездатної особи, яка доглядає за особою з інвалідністю

Скаржник не погоджувався із розрахунком заборгованості по аліментам та звернувся до суду зі скаргою, у якій вказував, зокрема, про те, що він з січня 2015 року перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення міської ради і отримує компенсацію по догляду за пристарілою особою, 1935 року народження.

Скаржник вважав, що йому неправомірно нарахована заборгованість по сплаті аліментів, оскільки розмір аліментів, належних до сплати, за попередні роки визначався виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості його проживання на підставі положень частини другої статті 195 СК України як непрацюючому, проте така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства з огляду на те, що в цей період він отримував офіційний дохід, зокрема перебував на обліку в центрі зайнятості і управлінні праці та соціального захисту населення.

Проте суди всіх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні скарги.

Суди зазначили, що боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю І групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, тому він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а тому для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення частини другої статті 195 СК України.

Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює.

Суди звернули увагу на те, що відповідно до законодавства кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не визнається заробітком, а є компенсаційною виплатою.

Таким чином особа, яка отримує ці компенсаційні виплати також є непрацюючою працездатною особою.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що державним виконавцем при проведенні оскаржуваного розрахунку було обґрунтовано визначено, що у випадку якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів відповідно до частини другої статті 195 СК України, а кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою (постанова від 25.10.2021 у справі № 2610/27695/2012).

Джерело: Українське право