Рішення ЄСПЛ стосовно застосування домашнього насильства в Україні та інших країнах

Останнім часом питанню домашнього насильства приділяється значна увага. Кожного року зростає кількість кримінальних проваджень за даним фактом, а проблема домашнього насильства є предметом активного обговорення на міжнародному рівні. В той же час, незважаючи на актуальність та необхідність впровадження відповідних заходів з протидії домашньому насильству, Україна до цього часу не ратифікувала Стамбульську Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка була підписана, між іншим, ще 10 років тому.

Зважаючи на те що, тема насильства наразі «на слуху», українці, окрім звернення до правоохоронних та судових органів, почали частіше звертатися до Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») задля захисту своїх прав. У минулому році ЄСПЛ виніс перше рішення проти України - «Левчук проти України» щодо домашнього насильства, про яке мова бути йти нижче.

Звернення до правоохоронних органів: спосіб захисту чи засіб маніпуляції

Хотілося б зауважити, що звернення до правоохоронних органів та суду використовується не тільки як механізм захисту, коли дійсно має місце застосування фізичного та/або психологічного насильства, але й як засіб для маніпуляції. На практиці трапляються випадки, коли жінки з метою маніпулювання та негативного впливу на імідж чоловіка, його бізнес звертаються із заявою до правоохоронних органів про вчинення чоловіком кримінального правопорушення - домашнього насильства

Наведу один приклад. Жінка після розлучення з чоловіком, маючи певний фінансовий інтерес до його майна та бізнесу, після неодноразових сварок пригрозила залишити чоловіка «ні з чим». Реалізуючи свій задум, вона звернулася до поліції із заявою про застосування до неї домашнього насильства, надавши всі необхідні медичні довідки, що начебто підтверджували заподіяння їй тілесних ушкоджень. Після того, як в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено інформацію про вчинення кримінального правопорушення, жінка не очікувала, що згодом її «схема» буде розкрита. Не дивлячись на те, що у таких справах правоохоронні органи зазвичай неохоче здійснюють досудове розслідування, саме у цій конкретній справі слідчі розпочали активні слідчі дії. В ході розслідування з'ясувалося, що чоловік на той період часу взагалі був у відрядженні за кордоном, про що є відповідні докази.

Дана історія закінчилася, однак є прикладом того, як використовуються різні маніпуляції, вдаючись до обману, з метою переслідування своїх корисливих цілей.

Перше рішення ЄСПЛ щодо України у справі про застосування домашнього насильства («Левчук проти України» від 03.09.2020 р.)

Рішення «Левчук проти України» від 30.09.2020 р. стало першим рішенням ЄСПЛ, що було прийнято у справі щодо домашнього насильства.

Заявниця, п. Левчук, народила трійню та отримала соціальне житло. З часом її чоловік почав зловживати спиртними напоями та застосовувати до неї фізичне насильство. Пані Левчук та її чоловік розлучилися, однак навіть після розірвання шлюбу чоловік продовжував проживати разом із Заявницею та дітьми в одній квартирі.

Оскільки насильство продовжувалося, п. Левчук неодноразово зверталася до поліції, однак звернення не мали жодного результату - чоловік п. Левчук до кримінальної відповідальності не притягувався.

Отримавши опіку над дітьми, Заявниця намагалася виселити колишнього чоловіка із соціального житла за порушення ним правил співжиття, оскільки проживання в одній квартирі було неможливим. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, проте апеляційна інстанція таке рішення скасувала та відмовила у задоволенні позову. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що п. Левчук не довела обставин систематичного порушення правил співжиття колишнім чоловіком. Касаційна інстанція залишила рішення суду апеляційної інстанції в силі.

Не отримавши захисту своїх прав на національному рівні, п. Левчук звернулася до ЄСПЛ та скаржилася на те, що українські суди занадто формально підійшли до її справи, оскільки склалося враження, що взагалі такі особи, як її колишній чоловік, можуть безкарно чинити насильство.

Розглянувши справу, ЄСПЛ встановив факт порушення Україною права Заявниці на повагу до приватного життя та зазначив, що національні органи мали дослідити ступінь тяжкості ситуації з метою належного її врегулювання. Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що дійсно у даній справі було отримано соціальне житло у зв'язку з народженням трійні, проте після розлучення лише матір отримала опіку над дітьми. В той час, як батько не сплачував аліменти та був емоційно відсторонений від дітей.

В результаті ЄСПЛ присудив п. Левчук моральну сатисфакцію у розмірі 4500 ЄВРО та 1150 ЄВРО судових витрат.

Прийняття рішення ЄСПЛ у справі п. Левчук послужило підставою для перегляду її справи на національному рівні Великою Палатою Верховного Суду, яка 27 квітня 2021 року прийняла постанову про часткове задоволення заяви (з урахуванням висновків ЄСПЛ) та направила справу до апеляційної інстанції для виправлення недоліків оцінки фактичних обставин даної справи.

На сьогоднішній день справа п. Левчук ще не розглянута судом апеляційної інстанції.

Вказана вище справа є яскравим прикладом того, що судам необхідно враховувати всі фактичні обставини справи, щоб не допускати порушення прав, в тому числі жінок, у зв'язку із застосуванням фізичного чи психологічного насильства. Зі свого боку жінки мають будь-що захищати свої права і права своїх дітей та займати проактивну позицію в такому непростому питанні.

Перше рішення ЄСПЛ в такій категорії справ як застосування домашнього насильства («Володіна проти Росії» від 09.07.2019 р.)

Рішення ЄСПЛ у даній справі взагалі є першим, яке стосувалося саме питання домашнього насильства.

Заявниця поскаржилася на те, що російська влада ігнорує питання домашнього насильства та не приділяє йому належної уваги.

У даній справі п. Володіна піддавалася насильству зі сторони громадянина Азербайджану, який неодноразово наносив їй побої, погрожував смертю та вбивством дитини, викрадав її та перевозив до іншого міста, здійснював замах на життя тощо. Одним словом, чинив жахливі речі. Побої призвели до переривання вагітності. Пізніше був зламаний її акаунт в соціальній мережі та були викладені фото інтимного характеру. Були й інші численні напади та погрози.

Незважаючи на всю складність ситуації, всі ці факти не стали підставою для відкриття кримінального провадження російськими правоохоронними органами.

ЄСПЛ вперше звернув увагу на те, що в Росії відсутнє законодавство щодо захисту від домашнього насильства, а російська влада взагалі не визнає важливість проблеми домашнього насильства. ЄСПЛ присудив п. Володіній 20 000 ЄВРО моральної компенсації.

Рішення ЄСПЛ «Бутуруга проти Румунії» від 11.02.2020 р.

Це ще одна справа, яка стосується застосування домашнього насильства, однак в іншій формі його прояву. У даній справі ЄСПЛ вперше констатував, що кіберстеження є кібербулінгом та формою домашнього насильства. Суд зауважив, що домашнє насильство не має сприйматися лише як насильство фізичне. Крім традиційних форм фізичного та психологічного, воно може включати й інші форми.

У цій справі бувший чоловік п. Бутуруги оглядав її соціальні акаунти, копіював приватні документи, фото, прослуховував телефонні розмови тощо. Заявниця намагалася захистити себе на національному рівні, проте до колишнього чоловіка було застосоване лише адміністративне стягнення. При цьому, до кримінальної відповідальності він так і не був притягнутий.

ЄСЧЛ присудив п. Бутуругі 10 000 ЄВРО моральної компенсації.

Захищатися та бути захищеними

Всі зазначені вище справи підтверджують існування проблеми домашнього насильства у різних країнах світу. Можна сказати, що така проблема взагалі є інтернаціональною. Звичайно, що не всі, хто піддається насильству, звертаються за захистом своїх прав до національних органів, маючи побоювання, що зазнають ще більшого насильства та тиску. Проте, якщо й звертаються, то не завжди отримують належний захист. В основному правоохоронні органи ставляться до цього як «чужа сім'я - темний ліс» та не хочуть розбиратися в дійсних причинах проблеми. А тому, вкрай важливо забезпечити належний правовий захист від домашнього насильства саме на національному рівні, щоб для захисту своїх прав не доводилося проходити складний та довгий шлях до міжнародних інстанцій.

Джерело: ЛІГА:ЗАКОН