Верховним Судом залишено без змін ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 грудня 2019 року задовольнив клопотання захисника Пелюка С. С., який діє в інтересах ОСОБА_1, і закрив кримінальне провадження № 42019110000000018 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 369 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК.

Не погоджуючись з указаним рішенням місцевого суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу сторони обвинувачення залишив без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2019 року - без змін.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть його доводів зводиться до вказівок на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру 09 серпня 2019 року, а повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні було здійснено стороні захисту по телефону 07 жовтня 2019 року, про що зроблено відмітку в ЄРДР. Сторона захисту ознайомилась з цими матеріалами 26 жовтня 2019 року ( ОСОБА_1 і його захисник Пелюк С. С.) і 19 листопада 2019 року ( ОСОБА_2 і його захисник Швидкий О. О.), а тому прокурор вважає, що строки досудового розслідування, визначені ст. 219 КПК, у кримінальному провадженні не пропущені і воно не підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, а висновки судів про протилежне, на думку прокурора, є невмотивованими.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК); з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, у підготовчому судовому засіданні захисник Пелюк С. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК. Клопотання було задоволено судом, а кримінальне провадження закрито з наведених підстав.  

Приймаючи таке рішення, місцевий суд встановив, і це підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, що відомості про кримінальне правопорушення в цьому кримінальному провадженні були внесені до ЄРДР 22 січня 2019 року за № 42019110000000018.

09 серпня 2019 року ОСОБА_1 і 21 серпня 2019 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК і ч. 3 ст. 369 КК відповідно.

З цього моменту почав свій перебіг двомісячний строк досудового розслідування, визначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК.

Разом з тим повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_1 та захиснику - адвокату Пелюку С. С. здійснено 26 жовтня 2019 року, а ОСОБА_2 та захиснику - адвокату Швидкому О. О. - 19 і 12 листопада 2019 року відповідно.

З огляду на викладене місцевий суд дійшов висновку, що повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулось після закінчення строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, доводи якої є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі, визнав такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими і вмотивованими, а доводи обвинувачення неспроможними.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів першої і апеляційної інстанцій, а касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість таких висновків судів попередніх інстанцій.

Посилання прокурора на те, що повідомлення про завершення досудового розслідування було здійснено слідчим стороні захисту по телефону 07 жовтня 2019 року, тобто в межах строків досудового розслідування, були перевірені судами і обґрунтовано визнані такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, оскільки в цих матеріалах відсутні будь-які докази на їх підтвердження.

Крім того, ці твердження прокурора спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема реєстром матеріалів досудового розслідування, згідно з яким повідомлення про завершення досудового розслідування здійснено ОСОБА_1 і його захиснику Пелюку С. С. 26 жовтня 2019 року (пункти 26, 27 розділу 1 Реєстру), що додатково підтверджується і протоколом повідомлення підозрюваному про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; ОСОБА_2 - 19 листопада 2019 року і його захиснику Швидкому О. О. - 12 листопада 2019 року (пункти 29, 30 розділу 1 Реєстру).

Крім того, розглядаючи це кримінальне провадження, Верховний Суд звертає увагу й на таке.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного в постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890км19), кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

В цьому кримінальному провадження, як зазначено вище, сторона захисту закінчила ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування 19 листопада 2019 року, обвинувальний акт затверджено 20 листопада 2019 року, однак скеровано його до суду згідно із супровідним листом лише 27 листопада 2019 року.

Таким чином, у цій справі не лише повідомлення про завершення досудового розслідування було здійснено стороні захисту поза межами строків досудового розслідування, визначених у ст. 219 КПК, а й обвинувальний акт безпосередньо направлено до суду поза межами таких строків.

Отже, висновки судів про наявність підстав для закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є правильними.

Під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування постановлених у справі рішень.

Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 - без змін.