Верховний Суд залишив без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. про визнання об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та визнання договору іпотеки недійсними.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, позов задоволено.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що судами обох інстанцій не було встановлено обсягу спільного майна подружжя, а будівництво об`єктів нерухомого майна, які судами було визнано об`єктами спільної сумісної власності, було розпочато відповідачем ще до шлюбу та відповідно цілком і повністю за власні кошти, а тому вказане нерухоме майно не могло бути визнаним спільним майном подружжя, оскільки має статут особистого майна ОСОБА_2 , що підтверджується витягом щодо нерухомого майна, який міститься в матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано визнав недійсним договір іпотеки, оскільки він був спрямований на настання реальних наслідків .

Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

25 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 25 червня 2011 року роблено відповідний актовий запис за № 240, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2014 року шлюб укладений 25 червня 2011 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 21 лютого 2014 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речовий прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 серпня 2017 року № 94588821 встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано наступне майно:

12 жовтня 2015 року на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3210500000:10:011:0025 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 581506 виданий 04 квітня 2007 року виданий Бориспільською міською радою Київської області.

12 листопада 2013 року незавершене будівництво, піцерія, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 309,1 кв. м, яке розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 3210500000:10:009:0078 на підставі договору оренди землі № 46 виданий 28 грудня 2009 року Бориспільською міською радою Київської області, за адресою: АДРЕСА_2 .

17 вересня 2013 року незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 153,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,06 га цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210500000:10:011:0025, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Договору про набуте майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалось.

Крім того з технічного паспорта виготовленого 21 серпня 2013 року видно, що будівництво житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 розпочато у 2012 році.

Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 30 листопада 2012 року, реєстровий № 4446, вона, зокрема, підтвердила, що вказане в заяві нерухоме майно (нежитлове приміщення (піцерія), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельною ділянкою, на якій він розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є їх спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набувалось її чоловіком під час зареєстрованого з нею шлюбу та надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на розпорядження нерухомим майном: спірним нежитловим приміщенням (піцерією), та спірним житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами та земельною ділянкою, на якій він розташований за ціну і на умовах на його розсуд. При цьому зазначено, що договори укладатимуться в інтересах сім`ї.

12 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки № 874, у зв`язку з чим було накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно: житловий будинок (2012) готовність якого становить 68 %, підвал під житловим будинком, яма вигрібна, земельну ділянку площею 0,06 га надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходили із того, що спірні приміщення, набуті сторонами під час перебування у шлюбі, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках, виходячи із загальних засад рівності часток подружжя.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що для придбання майна, яке є об`єктом поділу між сторонами, було розпочато відповідачем ще до шлюбу та відповідно цілком і повністю за власні кошти, а тому вказане нерухоме майно не могло бути визнаним спільним майном подружжя, оскільки має статут особистого майна ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті судом, оскільки в супереч положень частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів.

Крім того колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій щодо визнання недійсним договору іпотеки, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та нормами чинного законодавства.

На спростування доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію у цій категорії справ.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів. Фактично у касаційній скарзі висловлено незгоду із встановленням судами обставин справи та висновків, які викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Постановою Другої палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду  від 28 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.