ВСУ роз’яснено, за яких умов правочин є таким, що вчинений під впливом тяжкої обставини

Статтею 233 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Верховним Судом України при перегляді рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування в подібних правовідносинах норми статті 233 ЦК України.

Судами розглядалась цивільна справа про визнання недійсним договору дарування з підстав, визначених статтею 233 Цивільного кодексу України. Позивач посилалась, що за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду (як фізичного, так і психологічного) й допомоги, з родичами відносини не підтримує. Відповідач підтримувала її та надавала грошові кошти на лікування та їжу, а тому сторони уклали договір дарування квартири, яка є для неї єдиним житлом, під впливом тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних умовах.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що оспорюваний договір дарування уклаладено добровільно. Позивач перебувала при здоровому розумі та ясній пам'яті, при повному розумінні значення своїх дій. Наведені в позові обставини не є обставинами в розумінні положень частини першої статті 233 ЦК України. Жодна сторона не заявила, що договір носить характер уявного та удаваного.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено. Апеляційний суд зазначив, що спірний договір дарування підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, з огляду на встановлені фактичні обставини у справі, а саме: предметом договору є квартира, яка є єдиним житлом дарувальниці; остання є особою похилого віку, одинокою і безпомічною; не може самостійно забезпечувати та обслуговувати себе й потребує стороннього догляду; перенесла інсульт, інфаркт, має інші тяжкі захворювання; не має близьких родичів; тому вказані обставини спонукали позивача укласти договір дарування на вкрай невигідних для неї умовах і під впливом зазначених тяжких обставин.

Колегія судової палати у цивільних справах ВССУ скасувала рішення апеляційного суду та залишила в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи ухвалу ВССУ та залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову, Верховний Суд України звернув увагу, що відповідно до висновку ВСУ, викладеного у постанові від 19.03.2014, за змістом частини першої статті 233 ЦК України тяжкими обставинами в розумінні цієї норми можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, загроза втратити житла тощо. Правочин, який вчинено особою від впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа його вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини; такий правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину; зазначена норма не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування. 

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного. 

Разом з тим, правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

З огляду на обставини справи, ВСУ дійшов висновку, що оспорюваний договір дарування було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах та її волевиявлення не відповідало внутрішній волі й не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України

З повним текстом постанови від 21.12.2016 та правовим висновком ВСУ у справі № 6-2766цс16 можна ознайомитись за посиланням.