Київським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

25 липня 2016 року суддею Мурановою-Лесів І.В. оголошено постанову у  справі за позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти №1 УПП м. Бориспіль Банара Дмитра Євгеновича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Борисполі Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ПС2 №318576 від 19.06.2016 року.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії інспектора патрульної поліції роти №1 Управління патрульної поліції в м.Борисполі рядового поліції Банара Дмитра Євгеновича при винесення постанови серія ПС2 №318576 від 19 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України. Скасовано постанову інспектора патрульної поліції роти №1 Управління патрульної поліції в м.Борисполі рядового поліції Банара Дмитра Євгеновича серія ПС2 №318576 від            19 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою скасувати постанову ПС2 №318576 у справі про адміністративне правопорушення, і направити справу на новий розгляд, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою  Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Інспектора роти №1 УПП м. Бориспіль Банара Дмитра Євгеновича - задоволено частково.  Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2016 року - скасувано, та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Інспектора роти №1 УПП м. Бориспіль Банара Дмитра Євгеновича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Борисполі Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд виходив з того, що судом встановлено, що інспектором роти №1 Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Банар Д.Є.19 червня 2016 року щодо позивача ОСОБА_3 була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №318576 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.6, 33).

Зі змісту постанови вбачається, що інспектор роти №1 Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Банар Д.Є., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Toyota Camry державний номер НОМЕР_1, 19 червня 2016 року о 09 год.10хв. в Київській обл., місто Бориспіль, перехрестя  вул. Київський шлях - вул. Френкеля, водій, керуючи автомобілем Toyota д.н.з НОМЕР_1, продовжив рух на заборонний червоний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3 «е» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень (а.с.6).

Відповідно до вимог п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, сигнали світлофора мають таке значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника встановлена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що суб'єктом владних повноважень не надано доказів та не зазначено джерел їх здобуття на підтвердження тієї обставини, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2016 року серії ПС2 №318576 відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.122 КпАП України була винесена з дотриманням вимог ст.258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, за змістом частин 2 та 4 статті 258 КпАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

За змістом ч.6 вказаної статті, постанова у    справі    про    адміністративне    правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При апеляційному розгляді справи, колегія суддів звертає увагу на положення ст.245 КУпАП, де передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання    громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ч.2 ст.383 КпАП України, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.3 вказаної статті. постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно п.2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі , частинами першою, другою і третьою статті 122 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КпАП України.

За змістом п.5,9 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КпАП України) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) .

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КпАП України), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п.9).

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріплені ст.252 КпАП України України.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог КпАП України, ст.63 Конституції України не враховуються судом з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що процедурні порушення, допущені відповідачем не звільняють позивача від відповідальності, у разі вчинення порушення.

Вирішуючи питання вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.122 КпАП України, суд виходить з наступного.

Судом витребувано у ТОВ «МОНОЛІТ.НЕТ» відеозапис з камер спостереження в м. Бориспіль, перехрестя  вул. Київський шлях - вул. Френзеля, де чітко видно авто Toyota Camry сірого кольору з чорним дахом та рамкою на державному номері. На вказаному відеозаписі чітко видно факт порушення зазначеним авто правил дорожнього руху 19.06.2016 року в проміжку часу з 09 год. 00 хв. по 09 год. 16 хв., а саме проїзд на забороняючий сигнал світлофора.

Суд апеляційної інстанції вважає докази, а саме - відеозаписи з камер спостереження в м. Бориспіль, перехрестя  вул. Київський шлях - вул. Френзеля належними, допустимими та такими, які відповідають вимогам ст.70 КАС України, з огляду на наступне.

Позивач не заперечує того факту, що саме в цей час та день проїжджав вказане перехрестя в м. Бориспіль.

Як вказано вище, з відеозапису чітко видно порушення автомобілем Toyota Camry сірого кольору з чорним дахом та рамкою на державному номері, яка робить огляд такого під кутом зйомки неможливим. На відеозаписі, наданому самим позивачем, де міститься відеозапис спілкування ОСОБА_3 з працівниками патрульної поліції, чітко видно аналогічний автомобіль Toyota Camry сірого кольору з чорним дахом. Суд вважає сукупність вказаних обставин достатнім та належним доказом того, що відеозапис правопорушення містить фіксацію порушення ПДР саме ОСОБА_3, за що ч.2 ст.122 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відеозаписи містять фіксацію того, що на зустріч вищевказаному авто в під час проїзду в м. Бориспіль, перехрестя  вул. Київський шлях - вул. Френзеля рухався автомобіль патрульної поліції, звідки працівники поліції могли чітко бачити грубе порушення позивачем правил дорожнього руху.

З урахуванням всього викладеного, колегія суддів вважає доведеним факт грубого порушення позивачем правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.268 КпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати    докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та складанні постанови ПС2 №318576 від 19 червня 2016 року про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України, інспектор керувався власним переконанням із побаченого порушення позивачем ПДР України. Посилання позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення як на підставу для скасування постанови ПС2 №318576 від 19 червня 2016 року критично оцінюються колегією суддів, адже факт порушення ПДР є встановленим, а неповне дотримання процесуальної форми розгляду справи працівником патрульної поліції не може бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Як видно з відеозаписів, позивач під час спілкування з працівниками патрульної поліції мав достатньо часу для отримання юридичної допомоги, та безпосередньо дзвонив для отримання юридичної консультації, що також зафіксовано на відеозаписі. А тому, доводи ОСОБА_3 щодо ненадання можливості користуватися допомогою адвоката не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також вказує на процесуальне порушення суду першої інстанції, допущене в зв'язку з тим, що при розгляді справи не було витребувано належним чином посвідчену копію відеозапису, і не відтворено відеозапис камери спостереження, де безпосередньо зафіксовано факт скоєння вказаного адміністративного правопорушення, не застосовано принцип офіційного з'ясування обставин справи.

Стосовно доводів суду першої інстанції про те, що на момент винесення постанови були відсутні інші докази, на підставі яких було встановлено факт вчинення водієм ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, то такі посилання не є належним обґрунтуванням, адже на момент винесення постанови ПС2 №318576 від 19 червня 2016 року інспектор патрульної поліції був об'єктивно позбавлений можливості надати відеозапис камери спостереження.

Щодо вимог ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, на які посилається суд першої інстанції, то вказана норма вказує безпосередньо на сумніви. Водночас, враховуючи те, що відповідач особисто бачив факт порушення ПДР позивачем, та став свідком цього, посилання на зазначену норму Конституції України є недоцільним.

Стосовно посилань позивача на порушення його прав при винесенні постанови, колегія суддів критично оцінює такі доводи, та вказує на зловживання ОСОБА_3 своїми процесуальними правами, зневажливе ставлення до працівників органів Національної поліції України, та провокування, що підтверджується відеозаписами, які містяться в матеріалах справи.  

Враховуючи вище викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи, не досліджено усі докази і дана невірна оцінка доказам, що мали значення для об'єктивного та неупередженого розгляду справи. Також не повне дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором роти №1 Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Банаром Д.Є., з урахуванням наявних доказів у сукупності, не може бути підставою для звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності.

За таких обставин, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, її доводи частково знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, та частково спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак вимоги, викладені в ній підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимоги апелянта про скасування постанови ПС2 №318576 у справі про адміністративне правопорушення, і направлення справи на новий розгляд, то з урахуванням вищевикладеного колегія суддів зазначає, що це не входить в її повноваження, а можливість направлення судом апеляційної інстанції справи на новий розгляд не передбачена процесуальними нормами КАС України, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.