Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ надано роз’яснення з приводу визначення допустимості доказів, які були отримані слідчими органів Національної поліції України при розслідуванні кримінальних проваджень у період

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ надано роз’яснення з приводу визначення допустимості доказів, які були отримані слідчими органів Національної поліції України при розслідуванні кримінальних проваджень у період з 07.11.2015 до 27.12.2015.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII набрав чинності 07.11.2015. У п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» міститься положення щодо визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ.

При цьому законодавець не передбачив жодних застережень стосовно допустимості дії окремих положень цього Закону в період до приведення КПК у відповідність із Законом України «Про Національну поліцію».

Водночас Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII, яким внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), набрав чинності 28.12.2015.

Тому при розгляді кримінальних проваджень у прокурорів, адвокатів і суддів виникають питання допустимості доказів, отриманих слідчими органів Національної поліції України у період з 07.11.2015 до 28.12.2015, та чи підлягають визнанню процесуальні документи, складені слідчими, у вищевказаний період, як такі, що прийняті в порушення норм КПК України, оскільки в період з 07.11.2015 по 28.12.2015 слідчі органів Національної поліції не були особами, уповноваженими кримінальним процесуальним законом на здійснення досудового розслідування.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

До 28.12.2015 кримінальним процесуальним законом, а саме ст. 216 КПК України, не передбачалось повноважень слідчих підрозділів Національної поліції щодо розслідування кримінальних проваджень.

Зміни до ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 216 КПК України було внесено Законом № 901-VIII від 23.12.2015 та набрали чинності саме з 28.12.2015 р. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, в редакції яка діяла до 28.12.2015 року, визначено орган досудового розслідування - слідчі органів внутрішніх справ.

З метою однакового застосування процесуального закону Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) листом вих. № 223 - 3099/0/4-16 від 21.12.2016 надано роз’яснення щодо визнання таких доказів допустимими.

У листі ВССУ звернуто увагу на те, що системний аналіз Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про міліцію» свідчить, що як органи внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», так і органи Національної поліції, належать до органів виконавчої влади, головною функцією яких є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Враховуючи викладене, з огляду на загальні засади правонаступництва, однорідну специфіку та характер процесуальної діяльності органів державної виконавчої влади, до яких належать як органи внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», так і органи Національної поліції, а також з метою запобігання створенню правової невизначеності в період з 07 листопада 2015 року до 27 грудня 2015 року органи Національної поліції мали право реалізовувати свої повноваження в законодавчо визначених межах, тобто проводити слідчі дії і складати відповідні процесуальні документи.