Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою та відповідати статті 118 ЗК: ВААС

Вінницький апеляційний адміністративний суд зобов’язав Головне управління Держгеокадастру повторно розглянути клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Особа звернулась до Головного управління Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Проте отримала відмову у наданні такого дозволу, оскільки земельна ділянка стосовно якої подана заява, знаходиться в оренді іншої особи.

Позивач просила суд визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов'язати Головне управління надати такий дозвіл.

Судом встановлено, що за результатом розгляду заяви позивача Головне управління Держгеокадастру повідомило позивача про те, що вказана ділянка знаходиться в оренді іншої особи згідно з договором оренди землі. Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, необхідно надати погодження землекористувача (нотаріально завірене). Після надання всіх передбачених чинним законодавством документів, клопотання може бути розглянуто по суті Головним управлінням Держгеокадастру.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд вказав, що відповідач наділений відповідними повноваженнями стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також і повноваженнями відмови у такому погодженні у разі виявлення невідповідності положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. За результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки особою не надано нотаріально посвідчене погодження землекористувача.

ВААС з рішенням суду першої інстанції не погодився, скасував постанову окружного суду та частково задовольнив позов особи.

Колегія суддів погодилась з тим, що необхідною умовою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку є письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду, однак позивачем вказаний документ не додано до клопотання.

В матеріалах справи міститься заява голови фермерського господарства щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства.

Ч. 7 ст. 118 ЗК визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ВААС зазначив, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку та строки встановлені Земельним кодексом України фактично відповідачем не розглянуто та рішення на підставі ч.7 ст. 118 ЗК України не прийняте. А відповідь Головного управління Держгеокадастру не містить висновків про його задоволення та є перешкодою для реалізації прав позивача на отримання земельної ділянки у власність.

Вказане стало підставою для визнання судом апеляційної інстанції такої відмови протиправною.

Разом з тим, суд не задовольнив вимогу позивача про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням відсутності нотаріально посвідченого погодження землекористувача у матеріалах клопотання. Суд вказав, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача (постанова від 24.05.2017 у справі № 802/193/17-а).