У випадку незбереження житла за неповнолітніми, поміщеними на виховання в державний дитячий заклад, їх право на житло підлягає захисту шляхом виділення житла

Суди задовольнили позов районної адміністрації в інтересах неповнолітніх про зобов’язання адміністрації державного підприємства виділити житло.

Відповідно до обставин справи неповнолітні були влаштовані в школу-інтернат та в будинок дитини на повне державне забезпечення у зв’язку зі знаходженням їх матері в місцях позбавлення волі із збереженням за ними права на житлову площу.

Після звільнення з місць позбавлення волі мати неповнолітніх без дозволу органу опіки та піклування здійснила обмін спірної квартири та зняла дітей з реєстрації.

Суди задовольнили позовні вимоги та зобов’язали адміністрацію державного підприємства виділити житло для неповнолітніх.

Судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги посилання відповідача на те, що мати неповнолітніх на підставі обмінного ордеру здійснила обмін спірної квартири на іншу квартиру та на відсутність правового впливу на паспортний відділ, який здійснив зняття неповнолітніх з реєстрації.

Суд зазначив, що право неповнолітніх на житло було порушено саме адміністрацією державного підприємства, оскільки ними не було виконано зобов'язання щодо збереження житла за неповнолітніми.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку поміщення дітей на виховання в державний дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в жилому приміщенні, з якого вибули діти, залишились проживати інші члени сім'ї.

Якщо в жилому приміщенні, з якого вибули діти, не залишились проживати члени їх сім'ї і приміщення надано іншим громадянам або вселення в нього є неможливим з інших причин, то після закінчення строку перебування дітей у державному дитячому закладі, повернення їх від родичів, опікуна (піклувальника) їм у порядку, передбаченому частиною першою ст. 46 цього Кодексу, надається жиле приміщення виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів за останнім постійним місцем проживання.

Згідно з Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31 п.7, обмін жилих приміщень у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою.

Пунктом 10 цих Правил передбачена і згода органу опіки та піклування- при обміні жилого приміщення, що перебуває в користувачі осіб, над якою встановлено опіку або піклування. Інші документи при необхідності запитуються виконавчим комітетом Ради народних депутатів (бюро по обміну жилим приміщенням).

ВССУ погодився із висновками попередніх судових інстанцій та залишив судові рішення в силі.

Суд зазначив, що установивши те, що спірна квартира вибула з права користування неповнолітніх у незаконний спосіб, суди дійшли до правильного висновку, що їх право на житло повинно бути поновлено (ухвала від 15.05.2017 у справі № 2-3631/06).

Крім того, апеляційним судом у вказаній справі постановлено окрему ухвалу, якою про виявлені порушення прав людини та громадянина на житло доведено до відома служби у справах дітей та районної адміністрації для прийняття дієвих заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, в тому числі створення умов забезпечення реалізації права на житло та для виконання рішення суду.