Наприкінці березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, якою просить накласти арешт на квартиру № 25, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. П.Морозова, 11.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує на те, що у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 359/2077/17 за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, ДП «Сетам», треті особи : ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними. Враховуючи те, що її квартиру № 25, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. П.Морозова, 11, було продано з електронних торгів, то на даний момент існує ризик, що дану квартиру буде перепродано третій особі в результаті чого це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2017 року заяву про забезпечення позову задоволено шляхом накладення арешту на квартиру № 25, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. П.Морозова, 11.

Не погоджуючись з ухвалою третя особа подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову не перевірив чи дійсно існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та просив апеляційний суд скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка була предметом продажу на електронних торгах, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Стаття 152 ЦПК України встановлює види забезпечення позову.

Так позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, при вирішенні питань про забезпечення позову суди повинні враховувати розяснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року.

Так, згідно з п. 4 зазначеної Постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі існує спір щодо визнання недійсним електронних торгів, предметом продажу якого була квартира, що належала позивачу у справі, тому не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження третім особам такої квартири, що в подальшому може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Зазначені обставини дають підстави апеляційному суду вважати, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі.

Так, у відповідності до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, колегія суддів вирішила, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України залишила апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.