Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулась до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України про стягнення пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також 3% річних та інфляційні витрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Позивач вказував, що відповідач порушив вимоги пункту 8.4 статі 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки у строк до трьох операційних днів не перерахував кошти за розпорядженням державного виконавця відділу ДВС.
В ході розгляду справи встановлено, що державним виконавцем було оформлено та передано до УДКС розпорядження про перерахування на рахунок стягувача суми, яка надійшла з рахунку боржника на рахунок ВДВС для обліку депозитних сум.
УДКС здійснило перерахування коштів на рахунок стягувача більше ніж через місяць. Постановою адміністративного суду було визнано протиправною бездіяльність УДКС щодо несвоєчасного перерахування коштів на рахунок стягувача.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. За висновком суду відповідальність за порушення строків на перерахування коштів, передбачена статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до УДКС не підлягає застосуванню, оскільки для органів Державної казначейської служби України не визначено строків для здійснення переказу коштів на виконання рішення суду, а правовідносини, що виникли між сторонами з примусового виконання рішення, не вважаються грошовими зобов’язаннями.
Апеляційний суд частково позов задовольнив. Стягнув з відповідача інфляційне відшкодування та 3% річних. Апеляційний суд зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами вважаються саме грошовими зобов’язаннями, оскільки, отримавши платіжне доручення, відповідач зобов’язаний був перерахувати грошові кошти на рахунок позивача.
ВССУ скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд України стягнув з Управління Державної казначейської служби України на користь позивача пеню.
ВСУ зазначив, що згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. А відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень ВСУ дійшов висновку, що визначені законодавством дії уповноважених осіб ДВС по перерахуванню коштів стягувачу засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства та стягувачем.
ВСУ резюмував, що на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (постанова від 05.07.2017 у справі № 6-1329цс16).
_03_03.png)
