Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про визнання неправомірними дій та скасування протоколу

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС Кравчуна Сергія Миколайовича, в якому просив визнати неправомірними дії щодо складання протоколу про порушення митних правил від 08 лютого 2016 року №0056/125120103/16 та скасувати вказаний протокол.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваного протоколу, оскільки в порушення ст.507 Митного кодексу України затримання тривало майже 16 годин, під час затримання не було складено протоколу про адміністративне затримання, працівниками митниці не повідомлено консульство Німеччини в Україні про його затримання, належний переклад на німецьку мову усіх процесуальних дій та рішень не здійснювався. Крім того, зазначив, що складання протоколу про порушення митих правил відбулося без понятих за участю одного свідка працівника митниці ОСОБА_5, яка є зацікавленою та підконтрольною особою.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року задоволено частково апеляційну скаргу громадянина Німеччини ОСОБА_3; постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року скасовано; ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено частково; визнано неправомірними дії Державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС Кравчуна Сергія Миколайовича щодо складання протоколу про порушення митних правил від 08 лютого 2016 року №0056/125120103/16; в решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням другої інстанцій, старший державний інспектор Київської митниці ДФС Кравчун Сергій Миколайович звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року касаційну скаргу старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Кравчуна Сергія Миколайовича задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрити. Роз'яснено позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення судом загальної юрисдикції.

При цьому суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 лютого 2016 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС Кравчуном Сергієм Миколайовичем складено протокол про порушення митних правил № 0056/125120103/16, відповідно до якого о 15 год. 20 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» «Прем'єр Зали» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Німеччини ОСОБА_3 який відлітав з України до Німеччини, м.Мюнхен, літаком а/к «LUFTHANSA», рейсом № 2545 та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», на запитання посадової особи митниці щодо наявності у нього предметів, що підлягають декларуванню надав заперечну відповідь. Після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», був здійснений митний огляд валізи (ручної поклажі) за допомогою рентген-апарату пункту спільного контролю САБ ДП МА Бориспіль та митниці залу «Відліт» «Прем'єр Зали» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», на моніторі якого було помічене зображення, схоже на грошові кошти. Після цього його було запрошено до службового приміщення митниці, де громадянину Нічеччини ОСОБА_3 запропоновано відкрити валізу (ручну поклажу). Під час проведення огляду валізи (ручної поклажі) виявлено в ній 325800 євро, які знаходились поверх особистих речей. Крім того, пасажир видав 4670 грн., які знаходились у кишені брюк, одягнених на пасажирі. З виявленої суми пасажиру було повернено 10000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 4670 грн. та 315800 євро. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації позивач не надав.

Предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій Державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС Кравчуна С.М. щодо складання протоколу про порушення митних правил та скасування вказаного протоколу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності оскаржуваного протоколу, при складанні якого Державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС Кравчун С.М. діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо складання протоколу про порушення митних правил, зазначив про складання стосовно позивача двох протоколів за одним номером від однієї дати, що є порушенням митного законодавства. Відмовляючи в частині скасування протоколу про порушення митних правил, суд зазначив, що протокол лише фіксує факт правопорушення, не породжує для позивача будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення.

Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як встановлено п.3 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України.

Порушення митних правил, відповідно до положень ч.1 ст.458 Митного кодексу України, є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.486 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Частиною 1 ст.487 Митного кодексу України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про порушення митних правил, відповідно до ч.1 ст.488 МК України вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; митне обстеження; пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; експертиза; взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що дії відповідача щодо складання оскаржуваного протоколу про порушення митних правил за своєю суттю є діями процесуального характеру у справі про порушення митних правил, а також початком провадження у справі про порушення митних правил.

Як встановлено ч.1 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 474, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Відповідно до ч.2 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

Таким чином, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності митних органів у справах про порушення митних правил, розгляд яких віднесено до компетенції митних органів, є справами адміністративною юрисдикції.

Спори з приводу рішень, дій чи бездіяльності митних органів у справах про порушення митних правил, розгляд яких віднесено до компетенції місцевих судів, розгляду у порядку адміністративного судочинства не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено протокол про порушення митних правил від 08 лютого 2016 року №0056/125120103/16 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України.

За правилами ч.2 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачених статтею 471 цього Кодексу розглядаються місцевими судами (суддями).

Правомірність та обґрунтованість складання протоколу про порушення митних правил, відповідні дії посадової особи щодо його складання підлягають перевірці місцевими судами при розгляді справи про порушення митних правил.

За вказаними обставинами слід дійти висновку, що розгляд питання про законність та обґрунтованість здійснення проваджень про порушення митних правил за ст.471 МК України не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.4 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.