Бориспільський міськрайонний суд Київської області

30 серпня 2017, 09:12

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199300 у загальному розмірі 58 272,56 доларів США, що складається із суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 50 тис. доларів США та несплачених відсотків за період із 13 лютого 2014 року по 14 січня 2016 року у сумі 8 272,56 доларів США, а також заборгованість за договором банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199600 у загальному розмірі 23 309,12 доларів США, що складається із суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 20 тис. доларів США та несплачених відсотків за період із 13 лютого 2014 року по 14 січня 2016 року у сумі 3 309,12 доларів США, крім того, на відшкодування моральної шкоди - 15 тис. грн та витрати на правову допомогу у сумі 4 400 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13 лютого 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено два договори банківського вкладу про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Стандарт»: № № SAMDNWFD0070076199300 та SAMDNWFD0070076199600, на виконання умов яких позивач у той же день на відкриті банком рахунки внесла кошти у валюті вкладу у сумі 50 тис. доларів США та 20 тис. доларів США відповідно, та що згідно з умовами укладених сторонами договорів на суму вкладів повинні нараховуватися відсотки у розмірі 9 % річних.

Позивач стверджує, що виконала взяті зобов'язання, але відповідач зобов'язань за укладеними договорами не виконує, а саме: відповідно до п. 3 договору не нараховує їй відсотків за депозитами у розмірі 9 % річних від суми вкладу, які повинні нараховуватися відповідачем по закінченню повного місяця з моменту укладення договору у перший робочий день та перераховуватись на картку/рахунок № № НОМЕР_1 та 26357623751073 відповідно, а також не повертає позивачу суми вкладів. Зазначила, що 27 жовтня 2015 року для припинення дії договорів банківського вкладу та повернення суми депозитного вкладу із нарахованими процентами вона звернулася до відповідача з рекомендованим листом від 26 жовтня 2015 року з описом вкладення, який був отриманий відповідачем 29 жовтня 2015 року, який відповідач проігнорував, відповіді їй не надав.

Позивач також зазначила, що відмова відповідача повернути грошові кошти спричинила їй фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання з приводу долі її багаторічних заощаджень, що впродовж багатьох місяців вона знаходиться в скрутному матеріальному становищі, порушився її попередній уклад життя, внаслідок матеріальних проблем почали виникати сварки в родині, систематичні головні та серцеві болі, порушення сну, депресія, що вцілому завдало їй моральної шкоди у розмірі 15 тис. грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199300 у загальному розмірі 58 272,56 доларів США, що складається із суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 50 тис. доларів США та несплачених відсотків за період із 13 лютого 2014 року по 14 січня 2016 року у сумі 8 272,56 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199600 у загальному розмірі 23 309,12 доларів США, що складається із суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 20 тис. доларів США та несплачених відсотків за період із 13 лютого 2014 року по 14 січня 2016 року у сумі 3 309,12 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у сумі 1 102 грн 40 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір на користь держави у сумі 6 890 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року касаційну касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

За змістом ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судами установлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 квітня 2015 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобов'язано банк провести нарахування та зарахування відсотків у валюті вкладу на картку/рахунок № НОМЕР_1 у сумі 3 772,59 доларів США згідно з п. 3 договору від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199300; провести нарахування та зарахування відсотків у валюті вкладу на картку/рахунок № 26357623751073 у сумі 1 509,06 доларів США згідно з п. 3 договору від 13 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070076199600; у подальшому забезпечити виконання п. 3 договорів від 13 лютого 2014 року № № SAMDNWFD0070076199300 та SAMDNWFD0070076199600 відповідно до умов договорів.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено частково касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областе від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 квітня 2015 року скасовано у частині позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» у подальшому забезпечити виконання п. 3 договорів від 13 лютого 2014 року відповідно до умов договорів; у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Згідно зі змістом листа-претензії від 26 жовтня 2015 року, отриманого відповідачем 29 жовтня 2015 року, позивач просила у найкоротший термін повернути кошти, внесені нею на депозит за програмою «Стандарт» на підставі договорів № № SAMDNWFD0070076199300 та SAMDNWFD0070076199600.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким обґрунтовано погодився й апеляційний суд, про часткове задоволення позову ОСОБА_4 і стягнення на її користь із ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за вищевказаними договорами банківського вкладу у сумі 58 272,56 доларів США та 23 309,12 доларів США відповідно, а також витрат на правову допомогу у сумі 1 102 грн 40 коп.

При цьому суд правильно виходив із того, що суду не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на виконання зазначених судових рішень відповідачем були нараховані та виплачені позивачу відсотки у валюті вкладу, а також не надано доказів того, що суми вкладів виплачено позивачу.

Разом із тим на підставі зібраних у справі доказів суд обґрунтовано вважав, що сторонами дотримано вимог щодо письмової форми договору, передбачених ст. 1059 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що укладені між сторонами договори банківського вкладу не були розірвані і відповідач продовжував користуватися депозитами позивача, не виконавши своїх зобов'язань із повернення вкладів та нарахування процентів, передбачених договорами, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вищевказаній частині.

Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо подвійного стягнення певної суми процентів за один і той самий період не знайшли свого підтвердження внаслідок перевірки матеріалів справи.

Доводи касаційної скарги щодо обставин справи, зокрема, направленого банку листа-претензії, а також посилання на ст. ст. 57, 60 ЦПК України стосовно доказів і доказування, зводяться до переоцінки доказів, що

згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, є доводи касаційної скарги із посиланням на ч. 3 ст. 653 ЦК України щодо розірвання договору, адже таких обставин не встановлено.

Те саме стосується доводів касаційної скарги щодо витрат на правову допомогу.

Доводи касаційної скарги стосовно Закону України «Про виконавче провадження» не мають правового значення у цій справі, враховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також установлені судами обставини.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.