Відмова у видачі будівельного паспорта не повинна порушувати право особи на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення

ВАСУ скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі за позовом особи до Управління містобудування та архітектури міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні будівельного паспорта та повернення пакета документів, доданих до заяви про надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки.

Відповідно до обставин справи особа є власником земельної ділянки площею 0,1000 га. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У 2015 році позивач звертався до відповідача із заявою про надання йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, проте заяву позивача про видачу будівельного паспорта та додані до неї документи було повернуто.

Апеляційний адміністративний суд визнав протиправними дії Управління містобудування та архітектури міської ради по поверненню заяви особи про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки та зобов'язав відповідача розглянути заяву у відповідності до вимог законодавства з урахуванням висновків суду.

На виконання постанови суду відповідач повторно розглянув заяву позивача та повідомив про відмову у наданні позивачеві будівельного паспорта і повернув додані до заяви документи у зв’язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Відповідач послався на рішення міської ради, яким територія, в межах якої знаходиться земельна ділянка позивача, визначена рекреаційною зоною активного відпочинку.

Особа знову оскаржила дії Управління містобудування та архітектури міської ради щодо відмови у наданні будівельного паспорта. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний адміністративний суд, у задоволенні позову відмовив.

Суди дійшли висновку про законність дій відповідача, оскільки відповідно до рішення міської ради, яким було затверджено план зонування території міста, зазначена позивачем земельна ділянка знаходиться в рекреаційній зоні активного відпочинку, а тому відмова у наданні будівельного паспорта відповідає приписам Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Суди послались на пункт 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05 липня 2011 року, відповідно до якого пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з підстав, зокрема, невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Суди зауважили, що рішення міської ради про затвердження плану зонування території міста є чинним та відомості про його оскарження у встановленому законом порядку, в тому числі і позивачем, відсутні.

Вищий адміністративний суд України не погодився з таким вирішенням спору, скасував судові рішення попередніх інстанцій та позов особи задовольнив, зобов’язавши відповідача видати особі будівельний паспорт.

ВАСУ вказав, що суди не застосували до спірних правовідносин акти вищої юридичної сили (по відношенню до Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки): частину 3 статті 18, частину 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частину 1 статті 41 Конституції України, чим порушили частину 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зонування території здійснюється, зокрема, з урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території. ВАСУ зауважив, що рішення міської ради, яким належна позивачу земельна ділянка була віднесена до рекреаційної зони активного відпочинку, прийняте без врахування вказаної норми.

ВАСУ дійшов висновку, що у зв'язку з відмовою відповідачем видати будівельний паспорт позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення (постанова від 16.08.2017 у справі № 405/4066/16-а(2-а/405/83/16)).