Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову в справі про затримання з метою ідентифікації особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування

02.08.2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.08.2017 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в місті Бориспіль на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» співробітниками Управління карного розшуку Головного управління національної поліції та Відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Республіки Грузія, який перебуває на території України без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін.

В результаті проведення перевірки наявних у Відповідача документів (довідка про звільнення з місць позбавлення волі) встановлено, що громадянин Республіки Грузія,  знаходиться на території України за документами, які є недійсними.

А саме, в 2005 році відповідач набув громадянство України на підставі факту постійного проживання на території України батьків з 23.08.1983 року по 31.05.1988 року. Однак у 2010 році було встановлено, що відповідач набув громадянства України на підставі завідомо неправдивих відомостей щодо факту реєстрації його батьків на території України у вищевказаний проміжок часу за адресою: Інформація 1, чим грубо порушив за законодавство України.

Відповідач несе суспільну небезпеку своїм перебуванням на території України, яка полягає у встановленні контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угрупувань, які вчиняють тяжкі злочини. Зберігає та розвиває злочинні традиції, ідеї, погляди та намагається контролювати лідерів злочинних угрупувань, які діють на території країн СНГ.

Таким чином відповідач перебуває на території України без документів які б підтверджували його особу, громадянство та право на легальне знаходження на території України.

В зв язку з цим, позивач просить винести постанову про затримання з метою ідентифікації громадянина Республіки Грузія, з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник громадянина Республіки Грузія ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09 року апеляційну скаргу представника громадянина Республіки Грузія ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2017 року - без змін.

При цьому суд виходив з того, що 02.08.2017 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в місті Бориспіль на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» співробітниками управління карного розшуку Головного управління національної поліції та відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Республіки Грузія, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін.

В результаті проведення перевірки наявних у відповідача документів (довідка про звільнення з місць позбавлення волі) встановлено, що громадянин Республіки Грузія, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на території України за документами, які є недійсними. В зв язку з цим, позивач просив винести постанову про затримання з метою ідентифікації громадянина Республіки Грузія, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 183-7 КАС України.

Згідно з пунктом 8 Типового Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1110 від 17.03.2003 року, поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється його адміністрацією на підставі рішення адміністративного суду згідно з актом приймання-передачі після завершення органами внутрішніх справ, охорони державного кордону чи Служби безпеки документування порушення іноземцями законодавства України та у разі неможливості з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, коштів для повернення тощо) проведення організаційних і практичних заходів щодо їх адміністративного видворення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Положеннями частини 2 статті 183-7 КАС України встановлено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень: 1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації; 2) зобов'язати іноземця або особу без громадянства внести заставу; 3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до пункту 12 розділу 2 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", затвердженої наказом МВС України № 748/288781 від 29.02.2016 року, іноземці та особи без громадянства утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства протягом строку, необхідного для виконання постанови суду, зокрема про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України.

На момент затримання відповідача, у нього були відсутні документи, який посвідчує особу та відомості про законний в'їзд і подальше законне перебування на території України, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та які унеможливлюють примусове видворення за межі України, не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Крім того, відповідач не звертався до управління Державної міграційної служби у Чернігівській області з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Статтею 26 Закону України № 3773-VI від 22.09.2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI) передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п'ята вказаної статті Закону № 3773-VI).

За приписами частини 1 статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Колегія суддів зазначає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Дана позиція також висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні".

Оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не має документів, які посвідчують особу, та не надав суду доказів про своє законне перебування на території України, то є законні підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Колегією суддів також встановлено, що 31 серпня 2017 року ОСОБА_7 отримав паспортний документ громадянина Грузії серії НОМЕР_1 терміном дії до 31.08.2017 року.

05 вересня 2017 року управлінням державної міграційної служби України в Київській області в особі Бориспільського районного відділу прийнято рішення № 11 про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_7.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.