Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 04 грудня 2006 року ОСОБА_9 отримав кредитні кошти у розмірі 21 048 доларів США та 8 419,28 доларів США на строк до 01 грудня 2011 року. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 окремі договори поруки. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 14 липня 2015 року складає 68 775,54 доларів США і яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 775,54 доларів США.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що зфгідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило трирічний строк позовної давності за захистом порушеного права, про застосування наслідків спливу якого просив ОСОБА_9
Такий висновок судів є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права, а поданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).
Судами встановлено, що 04 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 21 048 доларів США та 8 419,28 доларів США на строк до 01 грудня 2011 року.
На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 окремі договори поруки.
Пред'являючи позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 14 липня 2015 року складає 68 775,54 доларів США і яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність − це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
ОСОБА_9 заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України може бути підставою для відмови у позові (а.с. 76-80).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суди дійшли правильного висновку про те, що банк пропустив строк позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 01 грудня 2011 року і з наступного дня почався перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчився 02 грудня 2014 року, а із позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише у вересні 2015 року.
Посилання касаційної скарги на переривання строку позовної давності шляхом звернення банку у травні 2011 року та у лютому 2012 року до судів із позовами до ОСОБА_3 та ухвалення відповідних рішень відхиляються колегією суддів, оскільки доказів такого звернення позивач не надав, а у судах першої та апеляційної інстанцій на таке переривання не посилався. Копій рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2011 року у справі № 2-1689/11 та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2012 року у справі № 2-202/101013, на які ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається у касаційній скарзі, до судів нижчих інстанцій та до касаційного суду банк не надав, у Єдиному державному реєстрі судових рішень вони також відсутні.
Позивач у касаційній скарзі також посилається на те, що строк позовної давності перервано шляхом передачі боржником предмета застави, проте вказане не є підставою для скасування судових рішень, оскільки у судах першої та апеляційної інстанції банк на це не посилався, а, відтак, судами взагалі докази не досліджувалися. Крім того, акт прийому-передачі від 29 січня 2015 року у матеріалах справи відсутній і до касаційної скарги не доданий.
Інші доводи касаційних скарг на законність судових рішень не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).
Отже, суди вірно визначилися із характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Ураховуючи викладене та положення ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
_03_03.png)
