Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком, зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Відповідно до обставин справи позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України з2009 року та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах у відповідності до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
У 2015 році позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте отримав відмову у призначенні пенсії, з посиланням на те, що первинно йому вже було призначено пенсію за віком довічно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в подальшому неодноразово здійснено перерахунок пенсії у відповідності до ст. 42 діючого Закону.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, відмовив у задоволенні позову особи.
Суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані тими самими законодавчими актами, тому у відповідача відсутні підстави для повторного призначення позивачу пенсії за віком, оскільки позивач вже отримує цей вид пенсії.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За висновком суду апеляційної інстанції призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснено у відповідності до п. 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пільгові пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки позивачу у 2009 році вже було призначено пенсію за віком (на пільгових умовах), повторна заява у 2015 році про призначення цього ж виду пенсії, хоч і на загальних підставах є необґрунтованою.
ВАСУ скасував ухвалені судові рішення та задовольнив позов особи.
Суд зазначив, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. А частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Суд вказав, що оскільки позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах у відповідності до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше. Тобто має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший (постанова від 03.10.2017 у справі № 336/9061/15-а (2-а/336/28/2016).
_03_03.png)
