ВСУ ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО ПІДСТАВ І ПОРЯДКУ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ОРДЕРУ НА ЗАЙНЯТТЯ ЖИЛОЇ ПЛОЩІ У ГУРТОЖИТКУ

ВСУ сформував правовий висновок у справі за позовом особи до державного підприємства про визнання недійсним рішення та ордеру.

Позивач зазначала, що у 2011 році їй було видано ордер на зайняття жилої площі у кімнаті гуртожитку. На час звернення до суду позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, проте продовжувала проживати у кімнаті гуртожитку та мала відповідну реєстрацію місця проживання.

Але адміністрація та профспілковий комітет відповідача прийняли спільне рішення, на підставі якого іншій особі було видано ордер на жилу площу в цій кімнаті гуртожитку. Підприємство зверталось до суду з позовом про виселення особи з кімнати гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, який був частково задоволений. Проте в апеляційному суді позивач відмовився від позову та провадження у справі було закрито.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову особи про визнання рішення та ордеру недійсним. Суд вказав, що позивач не перебуває у трудових відносинах з державним підприємством, але продовжує проживати в гуртожитку незаконно, тому її права взагалі не порушуються, а в позові слід відмовити.

Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги частково та визнав недійсним ордер, виданий іншій особі на жилу площу у кімнаті гуртожитку. Суд зазначив, що на час видачі оспорюваного ордера житлова площа фактично була зайнята позивачем, яка вселилася у вказане приміщення на підставі ордеру. Суд апеляційної інстанції послався на статтю 58 ЖК Української РСР , відповідно до якої ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, та вказав, що ордер було видано іншій особі на фактично зайняту площу, що не враховано судом першої інстанції. 

ВССУ скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. ВССУ зазначив, що особи, які проживають у гуртожитку мають право на зайняття в ньому койко-місця і не наділені правом на звернення до суду з вимогами про втрату права іншими особами.

Також ВССУ вказав, що ст. 58 належить до глави 1 розділу ІІІ ЖК Української РСР, яка регулює питання щодо надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Однак спірні правовідносини між сторонами виникли відносно жилої площі, розташованої у гуртожитку, а тому апеляційним судом невірно застосована правова норма. Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.

ВСУ задовольнив частково заяву позивача, а справу передав на розгляд до суду апеляційної інстанції. ВСУ зазначив, що суди першої та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, помилково виходили з того, що позивач не має права на звернення до суду за захистом з указаним позовом, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 58 ЖК Української РСР до правовідносин щодо користування жилою площею в гуртожитках.

У правовому висновку у справі ВСУ зазначив, що відповідно до статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Стаття 59 ЖК Української РСР визначає підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

ВСУ вказав, що положення ст. 59 ЖК Української РСР слід застосовувати й до правовідносин щодо користування гуртожитками.

З постановою ВСУ від 11.10.2017 та правовим висновком у справі № 6-2556цс16 можна ознайомитись за посиланням.