ВСУ роз’яснив особливості набуття права власності на новобудову під час перебування у шлюбі

Судами розглядалась справа за позовом особи про визнання правочину недійсним, визнання майна об’єктом права власності подружжя, визнання права власності на частку у майні подружжя, визнання права власності на частку у спадковому майні, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.

Спір виник після смерті чоловіка позивача. Позивач вказувала, що за час шлюбу вони збудували житловий будинок. Право власності на вказаний будинок було оформлено на її померлого чоловіка у 2008 році. Зазначала, що нотаріус помилково включив її 1/2 частину майна в спільному майні подружжя до складу спадкового майна.

До суду з позовом також звернулась інша особа, яка зазначала, що з 1994 по 2007 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим. Особа посилалась на те, що житловий будинок був спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки будинок був зведений та готовий до проживання ще у 2004 році, тобто до їх розлучення, у зв’язку з чим просила, зокрема, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами.

Суд першої інстанції у задоволенні позовів відмовив. Апеляційний суд скасував рішення в частині відмови в задоволенні першого позову, ухвалив нове рішення про задоволення позову в частині визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за особою права власності на 1/2 частину у вказаному майні подружжя.

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки право власності на спірне майно було набуте померлим у 2008 році, тобто під час шлюбу з позивачем, тому житловий будинок та споруди відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. З таким рішенням погодився і ВССУ.

Верховний Суд України скасував рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину майна подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та направив справу в цій частині на новий розгляд.

ВСУ зазначив, що норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в його набутті.

ВСУ роз’яснив, що правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.

Визначення частки права власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення будівлі у період шлюбу. А сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

ВСУ вказав, що віднісши таке майно до об’єкта права спільної сумісної власності подружжя, апеляційний суд не з’ясував джерела коштів, за які було побудовано спірний будинок, не встановив часу його зведення. А, встановивши, що будівництво будинку було майже завершено ще під час попереднього шлюбу, суди не з’ясували, яка частина коштів була направлена у період шлюбу на остаточне оздоблення будинку, хто та за які кошти добудовував житловий будинок (постанова від 15.11.2017 у справі № 6-2921цс16).