Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом .
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 21 лютого 2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківським послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач також стверджує, що відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, а також що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку. Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31 жовтня .2016 року має заборгованість 142 658,15 грн. , яка складається з наступного :
заборгованість за кредитом 21 755,94 грн.,
заборгованість по процентам за користування кредитом - 117 802,21 грн., заборгованість за пенею та комісією 3 100 грн.
Однак, банк на свій розсуд може вимагати від боржника, що не заборонено законом, будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 105 755,94 грн.: заборгованість за кредитом - 21 755,94 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 84 000 грн., яку і просять стягнути з відповідача.
В додаткових поясненнях представника позивача зазначено про те, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості, та що пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування відсотків за користування кредитом проводиться за відсотковою ставкою 0.01% річних (п. 1.1.1.49), а також, що розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в Тарифах . Відповідач 21 лютого 2013 року отримав кредитну картку « Універсальна», а 15 липня 2013 р. йому було перевипущено кредитну картку на престижну « Універсальна Gold 55+» та встановлено кредитний ліміт в розмірі 16000 грн. При цьому позивач вказує, що оскільки відповідача було ідентифіковано при підписанні заяви-анкети від 21 лютого 2012 року , то при видачі зазначених карток підписання нової анкети не було обов’язковим, що не суперечить законодавству.
Представник позивача зазначив, що протягом дії кредитного договору ОСОБА_2 проводилася часткова сплата щомісячних платежів по кредиту сервісною послугою « Оплата частинами». У разі списання регулярного платежу( крім першого, в момент транзакції) за сервісом « Оплата частинами» з картки клієнта за рахунок кредитних коштів додатково утримується комісія 4 % від суми такого списання (п.2.1.1.14.8). Починаючи з 22 листопада 2013 року кошти в сумі 239,64 грн. та з 08 грудня 2013 року в розмірі 132,08 грн. щомісячно списувалися з картки відповідача у зв’язку з використанням сервісу « Оплата частинами».
Після ознайомлення з умовами кредитного договору, відповідач із відповідною заявою про відмову від укладення такої угоди не звертався, про припинення кредитування не просив та всю виниклу заборгованість не погашав, з чого слідує, що відповідач прийняв запропоновані умови та тарифи.
Представником позивача також уточнено, що розрахунок заборгованості формується автоматично, і в графі «Сума комісії та пені» фактично зазначена лише пеня, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено. Так, згідно наказу Банку СП 20136500941 від 28 січня 2013 року розмір пені за порушення зобов’язання встановлено в сумі 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 грн. Наказом СП 20136783906 від 05 липня 2013 року внесено зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені: -у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн.;- у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль сплачується пеня в розмірі 100 грн. Позов про визнання недійним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді пені відповідачем не заявлявся.
На цей час ОСОБА_2 належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконав. З цих підстав банк і звернувся до суду.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, оскільки розмір заборгованості вважає недоведеним, та підтримав подану до суду заяву про застосування строку позовної давності. Так, зазначає, що з позовної заяви та додатків до неї вбачається, що строком повернення овердрафта в повному обсязі-протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафта( п.2.1.1.12.4), а строк погашення відсотків по Овердрафту-щомісячно за попередній місяць до 25 числа. Цими умовами встановлені окремі самостійні зобов’язання, які регламентують обов’язок відповідача ОСОБА_2 повернути весь борг повністю, а також сплачувати щомісячно відсотки, тому право позивача вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного окремого зобов’язання. Отже, початок перебігу позовної давності за кожним зобов’язанням, в т.ч. і черговим платежем, починається з моменту порушення строку їх погашення. Зазначив, що заборгованість з ОСОБА_3 виникла з 26 серпня 2013 року , а за відсотками-починаючи з 22 серпня 2013 року. При цьому зазначив, що позивач звернувся до суду лише у лютому 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності та, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду , позивач ПАТ КБ « ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення , посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 лютого 2012 року (а.с.14).
За змістом ч.1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до вимог ч. 3ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч.1-3ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч.1, 2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 лютого 2012 року та Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача (а.с. 14, 16).
Відповідно до змісту підписаної сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 лютого 2012 року (а.с.14) відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Зі змісту Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», долученої до позовної заяви встановлено, що вона не підписана позичальником, а зазначена в ній базова відсоткова ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% річних, з 01 вересня 2014 року - 2,9% тобто 34,8% річних , з 01 квітня 2015 року -3,6% тобто 43,% річних (а.с.16).
Як вбачається зі змісту долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с.9-12) нарахування відсотків здійснювалось банком :
з 15 липня 2013 року по 31 серпня 2014 року включно в розмірі 27,6% річних,
з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 включно в розмірі 32,4% річних,
з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2016 року включно в розмірі 42% річних., що відповідає тарифам і умовам обслуговування кредитних карт GoldКлуб (а.с.16-зворот).
Проте, яку саме кредитну картку було видану відповідачу, позивачем не доведено, оскільки в долученій до позовної заяви довідці про це не зазначено (а.с.85), а встановити це з долученого фотознімка (а.с.87) неможливо. Надані в апеляційній інстанції довідки ( а.с. 143-144) не є доказом отримання ОСОБА_2 карток , аналогічні довідки були надані суду першої інстанції ( а.с. 85) були предметом дослідження , а відтак колегія суддів не бере до уваги надані довідки .
Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 , підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.17-26).
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_3), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та Правил, власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_3.
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил, визначено, що за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.
Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил, банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору
У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та Правил, договір дії протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Згідно п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил передбачено, що за користування Кредитом і ОСОБА_3 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.6.
Проте, які саме Умови та Правила були чинними на момент укладенні договору, з якими був ознайомлений відповідач при підписанні Анкети заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.02.2012, позивачем не доведено.
З наданого позивачем розрахунку (а.с.9-12) видно , що за відповідачем станом на 31 жовтн7я 2016 року рахується заборгованість, яка складається з:
- заборгованість за кредитом 21 755,94 грн.,
- загальна заборгованість по процентам за користування кредитом 117 802,21 грн., заборгованість за пенею та комісією-3100 грн.
Суд першої інстанції вірно зазначив , що перевірити обґрунтованість зазначених в розрахунку сум заборгованості немає можливості, оскільки зі змісту виписки по рахунку (а.с. 74-84) вбачається, що в операції по картковому рахунку включені списані банком щомісячні комісії «Захист на кожен день» та членські внески за участь у Gold-клубі. Проте, будь-яких доказів того, що сплата зазначених комісій була передбачена умовами (Тарифами) укладеного сторонами договору, позивачем не доведено.
Не є доведеними позивачем підстави списання за рахунок кредитних коштів зазначені в розрахунку і списані банком однакові за розміром суми, зазначені як «оплата частинами схема 2», при цьому в призначенні платежу зазначено юридичну адресу самого ПАТ КБ «Приватбанк»..
Таким чином, останнє використання кредитних коштів, як вбачається з долученої позивачем виписки (а.с.74-84), мало місце 11 грудня 2013 року.
Крім того, позивачем не доведено підстави збільшення розміру відсоткової ставки. Оскільки збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суперечить вимогамист.1056-1 ЦК України.
Так, за змістом ч.1ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до вимог ч.3 вказаної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
З урахуванням викладеного, розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитним, а відповідно і розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами позивачем не доведений.
Крім того, представник відповідача заперечуючи проти позову,зазначив , що позивач порушив строки позовної давності, в тому числі тих, що були визначені сторонами в п.2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, а саме: строком повернення ОСОБА_3 в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення ОСОБА_3, а строк погашення відсотків по Овердрафту-щомісячно за попередній місяць до 25 числа.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог п. 2.1.1.12.4 Умов та правил, у відповідача виникла заборгованість з повернення ОСОБА_3 з 26 серпня 2013 року , а за відсотками - починаючи з 22 серпня 2013 року.
Суд першої інстанції вірно виходив із того , що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті530,631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03 червня 2015 року від у справі №6-31цс15, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
Про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем ( а.с. 106-107)
Відповідно до ч.1ст.256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ч.3 та 4ст.268 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищенаведені вимоги цивільного законодавства, суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності за вимогою щодо стягнення кредиту з повернення ОСОБА_3 остаточно сплинув 27 серпня 2016 року, а за погашенням відсотків по ОСОБА_3 23 серпня 2016 року.
Як видно із матеріалів справи ,позивач звернувся до суду з даним позовом 21 січня 2017 року, та який одержано судом 09 лютого 2017 року(а.с.3-6).
Обставин, які б свідчили про поважність причини пропущення позовної давності, судом не встановлено. Клопотань про поновлення строків позовної давності позивач не заявляв .
Доводи апеляційної скарги, що позивачем строки позовної давності не пропущені , розрахунок заборгованості є обґрунтованим , не спростовують висновків суду першої інстанції . Фактично доводи апеляційної скарги співпадають із доводами позову , які були предметом дослідження суду першої інстанції, і не знайшли свого підтвердження .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги , вимог заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обґрунтованим , підстави для його скасування відсутні.
_03_03.png)
