Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Згідно вироку суду, 19 вересня 2017 року приблизно об 11:40 годині у світлий період доби, водій ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по другорядній автодорозі по вул. Польова у м. Бориспіль Київської області в напрямку автодороги Бориспіль-Дніпро.
Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі водій ОСОБА_3, проявляючи злочинну недбалість, не врахувала дорожню обстановку, виїхавши на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги не надала дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, чим грубо порушила п.п. 2.3 «б», 16.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався по головній автодорозі вул. Глибоцька у м. Бориспіль Київської області, в напрямку вулиці Київський Шлях, з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1.
В результаті ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні з ліва отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому човноподібної кістки лівої стопи, які згідно висновку експерта №167/Е від 30.10.2017 відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, яка порушила п.п.2.3 «б», 16.11 Правила дорожнього руху України.
На вказаний вирок, обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію та обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважає вирок незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченої. Вирішуючи питання про призначення їй покарання, судом не враховано, що вона щиро розкаялась у вчиненому, матеріальну шкоду потерпілій відшкодувала, на утриманні має чотирьох дітей, троє з яких неповнолітні, яких виховує сама, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Окрім цього, задовольняючи цивільний позов потерпілої, суд залишив поза увагою, що позов потерпіла обґрунтувала лише словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй моральної шкоди та розмір її компенсації, до того ж суд не врахував, що потерпіла у позові вийшла за рамки пред’явленого обвинувачення, вказавши про онкологічне захворювання батька, що не має ніякого відношення до ДТП, яка сталася. Також, судом не враховано, що після ДТП, нею було передано потерпілій 1000,00 гривень, як компенсацію моральних збитків, і цей факт потерпіла не заперечувала. Тому, просить вирок змінити та призначити їй більш м’яке покарання, а саме у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами. Також, просить змінити вирок в частині суми стягнення, а саме стягнути з неї на користь потерпілої 1000,00 гривень моральної шкоди та 4763,93 гривень матеріальної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25.04.2018 року вирок Бориспільського міськрайонного суду залишено без змін
При цьому суд виходив з того, що вирок відповідає вимогам закону, апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2018 року необхідно залишити без змін.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 286 КК України не оспорюються учасниками процесу, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про суворість призначеного покарання, то вони не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, при призначенні покарання, суд врахував, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення невеликої тяжкості та повністю розкаялася у вчиненому. Взяв до уваги суд і той факт, що ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодувала потерпілій заподіяну шкоду, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
До того ж, на думку колегії суддів, слід врахувати той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила грубе порушення ПДР України внаслідок чого сталося ДТП.
За даних обставин, покарання обвинуваченій призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення матеріальної шкоди з 5279,28 гривень до 4763,93 гривень, тобто на 515,35 гривень, то вказані твердження також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не можуть бути задоволені.
Так, посилання на те, що потерпіла надала суду квитанції про придбання нею товарів, які не були призначені їй лікарем, а саме: на а.п. 26 міститься квитанція про придбання пелюшок гігієнічних вартістю 12,80 грн., та на а.п. 27 квитанція на придбання пакетику-майка вартістю 0,30 грн., не можуть вказувати на необгрунтоваті витрати потерпілої, котрі не пов’язані з заподіяною шкодою. Зі слів потерпілої вказані пелюшки потрібні були їй для огляду лікаря.
Безпідставними є й доводи обвинуваченої про небгрунтоване придбання стельок, вартістю 350 гривень, оскільки з консультативного висновку потерпілої вбачається, що вказані стельки їй були призначені лікарем.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне при прийнятті вказаного рішення у цій частині врахувати той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 під час розгляду даного провадження в суді першої інстанції повністю визнала розмір матеріальної шкоди.
Необгрунтованими є й твердження обвинуваченої про необхідність зменшення моральної шкоди. Так, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що вказані позовні вимоги потерпілої суд задовольнив частково. При цьому, розмір моральної шкоди визначав виходячи з характеру та тривалості фізичних і моральних страждань потерпілої, її стану здоровя, морально-психологічного стану після вчинення ДТП та отриманих пошкоджень і їх наслідків. До того ж, був врахований матеріальний стан обвинуваченої, стан її здоров’я та той факт, що у неї на утриманні перебуває троє дітей.
Апеляційний суд погоджується з указаним висновком місцевого суду і вважає, що розмір моральної шкоди вказаним судом було визначено виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої і конкретних обставин справи, а тому вважати його необґрунтовано завищеним підстав немає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, судом не допущено.
_03_03.png)
