Апеляційний суд Київської області залишив без змін вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області

За вироком 16 серпня 2017 року приблизно о 1 годині 20 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) ПДР, керував автомобілем НОМЕР_1, та рухався по автодорозі «с. Вороньків - с. Головурів», в порушення п.п.«б» п.2.3. та п.12.1 ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість руху, що надавала йому змогу контролювати автомобіль та безпечно керувати ним, допустив виїзд на праве узбіччя та зіткнення з деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 зазнав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, розвитком крововтрати та шоку, а також малокрів'я внутрішніх органів, смугастих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця та шокових нирок, від яких помер на місці події.

В апеляційній скарзі потерпілий просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок суворості, та призначити покарання не пов'язане з позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що він претензій до обвинуваченого немає, обвинувачений відшкодував частково та продовжує відшкодовувати завдані збитки, визнав свою вину, має на утриманні матір, яка потребує допомоги.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок суворості, та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся, має позитивні характеристики, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв не навмисний злочин, має хвору матір, яка потребує постійного стороннього догляду та господарство в сільській місцевості, за наслідками ДТП у нього погіршився стан здоров'я. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги тих обставин, що потерпілому відшкодована матеріальна шкода.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15.05.2018 року вирок Бориспільського міськрайонного суду залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеність винуватості та кваліфікація дій обвинуваченого учасниками судового розгляду у апеляційному порядку не оскаржується.

Як основне, так і додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України судом призначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так при призначенні обвинуваченому покарання суд врахував те, що він вчинив тяжкий злочин, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, допомагає по господарству матері, внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, має ряд захворювань, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.178 та ст.130 КУпАП, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, раніше позбавлявся права керування транспортними засобами, а також відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів про відшкодування заподіяної шкоди.

Доводи апеляційної скарги захисника про неврахування судом тієї обставини, що потерпілому відшкодована шкода, на матеріалах кримінального провадження не ґрунтуються,оскільки спільна розписка потерпілого і матері обвинуваченого про відшкодування витрат на поховання у майбутньому (а.139) і заява потерпілого про відсутність претензій (а.138) не свідчить про наявність такої обставини,що пом'якшує покарання, як добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

На думку колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у порядку ст.75 КК України, зважаючи на те, що адміністративні стягнення за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, що були раніше застосовані до ОСОБА_2, не були достатніми для попередження вчинення у подальшому правопорушень, а подальше ігнорування приписів п.2.9 а) ПДР призвело до тяжких наслідків у вигляді смерті людини та до створення небезпеки для життя ще трьох осіб.