Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст.115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 17 червня 2014 року близько 19 год. 00 хв., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні житлового будинку в АДРЕСА_1, під час сварки з співмешканцем ОСОБА_3, умисно вбила останнього, завдавши один удар ножем в область передньої стінки грудної клітки. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням переднього середостіння та дуги аорти, що супроводжувалось крововтратою.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що проголошення вироку судом першої інстанції здійснювалось без її участі.
Прокурор Дронова І.С. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила її залишити без задоволення.
08.05.2018 р. постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч. 1, 2 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги засудженої вбачається, що вона, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК, і фактично просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Твердження засудженої про недоведеність її вини у вчиненні умисного вбивства є безпідставними, оскільки протилежні висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1, та обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які показували, що 17.06.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1, знаходячись в нетверезому стані лаялись в будинку, потім вони бачили як ОСОБА_3, тримаючись за груди, ліг на диван, а ОСОБА_1 сказала, що вона вбила ОСОБА_3; свідка ОСОБА_7 про те, що в той вечір до неї прийшла ОСОБА_1, сказала, що зарізала ОСОБА_3, і просила помити руки, вона бачила кров на руках та кофтині ОСОБА_1; свідка ОСОБА_8 про те, що до нього прийшла ОСОБА_1 в той вечір і сказала, що зарізала ОСОБА_3
Крім того, висновки суду узгоджуються з даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 24.07.2014 року, відповідно до якого остання в присутності захисника, слідчого та понятих показала на місці обставини бійки з ОСОБА_3, як вона взяла на кухні ніж та тичковим ударом нанесла ножове поранення в область грудей покійного, потім витягнула ніж з його тіла і в цей час в будинку з'явилась дружина брата ОСОБА_3; лікарському свідоцтві про смерть за № 171 від 18.06.2014 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_3 встановлено "крововтрата, ушкодження дуги аорти, відкрита рана передньої стінки грудної клітки"; а також даними висновку дактилоскопічної експертизи за № 334 від 19.06.2014 року, відповідно до якого встановлено, що сліди пальців рук з поверхні вилученого ножа залишені ОСОБА_1
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним.
Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Дії засудженої ОСОБА_1 за ч. 1 ст.115 КК кваліфіковано судом правильно.
Доводи засудженої про невстановлення умислу та мотиву вбивства є безпідставними, оскільки про спрямованість умислу ОСОБА_1 та намір навмисного вбивства ОСОБА_3 свідчать встановлені обставини скоєного ОСОБА_1 злочину, яка після бійки з потерпілим з власної ініціативи взяла з кухонного столу ніж та повернувшись в кімнату, умисно нанесла удар ножем у груди в область серця ОСОБА_3, в подальшому вона витягнула ніж з тіла потерпілого і викинула його не надавши допомоги потерпілому.
Покарання засудженій призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.
Доводи засудженої про те, що її права було суттєво порушено внаслідок проголошення вироку судом першої інстанції 05.02.2015 року без її участі є безпідставними. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після виходу з нарадчої кімнати 05.02.2015 року суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 КПК, негайно проголосив вирок. Проголошення відбулось за відсутності засудженої, оскільки у цей день її не було доставлено до зали судового засідання конвойною службою. Проте 09.02.2015 року засуджену ОСОБА_1 було доставлено до суду, їй оголошено вирок, роз'яснено порядок і строк його оскарження.
Посилання ОСОБА_1 на те, що в кримінальному провадженні помилково зазначено не той номер справи, не вказує на наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки це не вплинуло на його законність та обґрунтованість.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі засудженої, в тому числі і тим, на які засуджена посилається у касаційній скарзі та обґрунтовано відмовив у її задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.
На думку суду, в процесі судового та апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.
_03_03.png)
