Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Співробітниками ТОВ «Брокерський центр», директором якого є ОСОБА_2, відповідно до уставних документів займається зовнішньоекономічною діяльністю та на даний час здійснює митні оформлення вантажів на митному посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів (далі - МП «Східний термінал»), розташованому в с. Мартусівці Бориспільського району (вул. Мойсеєва, 72) 16 вересня 2014 року було розмитнено товари - автомобільні чохли на сидіння, чохли на кермо та прапорці, які надійшли на адресу ТОВ «Дельта резалт», директором якого є ОСОБА_3 19 вересня 2014 року ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_2 у службовому кабінеті останнього, де останній, реалізуючи свій злочинний умисел (спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, користуючись своїми відносинами з працівниками МП «Східний термінал»), повідомив ОСОБА_3, що за його вплив на вирішення питання щодо швидкого оформлення та встановлення нижньої межі митної ставки при митному оформленні товару, той має передати 1200 доларів США та сплатити 4 700 гривень за офіційні послуги, надані ТОВ «Брокерський центр». Цього ж дня приблизно о 14-ій год. 30 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_2 на Русанівській набережній у м. Києві, в автомобілі ОСОБА_2 марки BMW X5 чорного кольору він передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 1200 доларів США.
13 жовтня 2014 року в зону митного контролю МП «Східний термінал» на адресу ТОВ «Дельта резалт» прибув вантаж - гідромасажні душові кабіни. Цього ж дня ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_2 у службовому кабінеті останнього та попросив сприяти у швидкому митному оформленні вказаних товарів. 19 жовтня 2014 року службовими особами МП «Східний термінал» вказаний товар було оформлено. 24 жовтня 2014 року приблизно о 15-ій годині ОСОБА_3, перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_2 передав останньому неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відповідно до обвинувального акта органом досудового розслідування пред'явлено вказане обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, що підтвердження за результатами проведення судового розгляду не знайшло.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року відносно виправданого ОСОБА_2 - без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року відносно виправданого ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року відносно виправданого ОСОБА_2 - без зміни.
Вимогою прокурора до касаційного суду є скасування вироку Бориспільського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Стверджує про необґрунтованість вироку суду, яким безпідставно виправдано ОСОБА_2, без повного врахування доказів, зібраних у провадженні, достатніх для прийняття рішення щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Також зазначає про недотримання апеляційним судом при перевірці цього вироку положень ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, не виклав вичерпних і переконливих мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими. Зокрема, прокурор у касаційній скарзі вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме на порушення судами вимог статей 86, 94 КПК України щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постановою Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду від 26.06.2018 р. вирок Бориспільського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року відносно виправданого ОСОБА_2 залишено без зміни.
При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема при оцінці досліджених доказів, суд визнає необґрунтованими з огляду на таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Судом проаналізовано повноваження ОСОБА_2 як представника митного брокера, які закріплені в митному законодавстві, які вказують на те, що його взаємозв'язок із митними органами та посадовими особами митниці під час митних формальностей обмежено чіткими приписами закону. Надаючи послуги з декларування товарів, він користувався лише тими повноваженнями, що мають декларанти митних товарів. Митне законодавство не наділяє представника митного брокера, декларанта жодними повноваженнями та пов'язаними з ними службовими можливостями, завдяки яким можна впливати на посадових осіб митниці.
При цьому існування неслужбових та родинних зв'язків, дружніх, добрих міжособистісних відносин між ОСОБА_2 та посадовою особою митниці в розумінні ст. 369-2 КК України не може бути ознакою суб'єкта зловживання впливом. Тому суд відхилив посилання сторони обвинувачення на наявність у ОСОБА_2 добрих відносин із певними працівниками митного посту завдяки їхній тривалій співпраці, розташування їхнього місця роботи в одній адміністративній будівлі та на наявність знайомих та друзів серед яких він користується повагою.
До того ж прокурор не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що в ОСОБА_2 є можливості, пов'язані зі службовими повноваженнями здійснювати вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.
Доводи касаційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_2 реального впливу на невизначене коло посадових осіб митниці, отримання грошових коштів з метою їх передачі зазначеним посадовим особам, а також про необхідність кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 369-2 КК України з посиланням на те, що засуджений одержав неправомірну вигоду за здійснення на підставі добрих стосунків впливу на прийняття рішення про оформлення вантажу, належного ТОВ «Дельта резалт», були предметом перевірки судів першої і апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані неспроможними.
Щодо доводів прокурора про суперечливі висновки, викладені в мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року, Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення суб'єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, апеляційним судом наведено правильно із зазначенням відсутності належних та допустимих доказів наявності в ОСОБА_2 службових можливостей здійснювати вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави [4.2.1].
Крім того, в основу вироку суд обґрунтовано поклав: послідовні показання ОСОБА_2, який проти отримання відповідних сум грошових коштів не заперечував, посилаючись на те, що отримані кошти було направлено на позадоговірну оплату наданих працівниками ТОВ «Брокерський центр» консультацій, але при цьому особам, уповноваженим на виконання функцій держави, ці кошти не передавалися; показання потерпілого щодо передачі грошових коштів після здійснення розмитнення товару та наявності домовленості про позадоговірний розрахунок з ОСОБА_2
Враховано й показання свідків, які під час судового розгляду пояснили, що їм нічого невідомо про предмет домовленостей між ОСОБА_2 та потерпілим, а також з приводу переданих коштів.
Проаналізовані судом й зміст телефонних розмов, зафіксованих у ході проведення негласних слідчих дій, в результаті чого встановлено, що жоден із співрозмовників не зазначав ні про особу чи про посаду, яку обіймає така особа, на яку здійснюватиметься вплив, ні про рішення, яке необхідно було б прийняти такій особі.
Суд апеляційної інстанції за наслідками повторного дослідження відповідних доказів і матеріалів провадження перевірив повною мірою доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, спростувавши такі доводи з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. Із матеріалів провадження встановлено, що апеляційний розгляд проведено згідно з вимогами кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною і мотивованою.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року з огляду на формальний апеляційний розгляд та необхідність здійснити перевірку доказів у зв'язку із встановленням проведення неповного судового розгляду в суді першої інстанції.
Доводи прокурора про неврахування судами при прийнятті рішень показань потерпілого, свідків та інші зібрані під час досудового розслідування докази, викладені в касаційній скарзі, спростовуються належним аналізом вказаних доказів, зазначеним в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року.
За наслідками проведення апеляційного розгляду було підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину (а саме об'єктивної сторони) через недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_2 отримав кошти від потерпілого саме за вчинення протиправного впливу, наслідком якого могло бути прийняття відповідного рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про ґрунтування обвинувачення на припущеннях, бо не було встановлено особу, уповноважену на виконання функцій держави, на яку саме мав бути здійснений вплив, та за вчинення яких саме дій цією особою, оскільки митне оформлення вантажів було здійснено без порушень митного законодавства.
_03_03.png)
