Апеляційним судом Київської області скасовано ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області та прийнято нову постанову

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що станом на сьогоднішній день він є єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_3, померлої 17 січня 2018 року, що прийняв спадщину. Відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3, набув право власності на земельну ділянку на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району пл. 0,0580 га., та зареєстрував право власності за собою. В подальшому шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, поділ нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, між ними проведений не був.

Для спадкування необхідно визначити частку спадкодавця ОСОБА_3 у спільній сумісній власності з відповідачем, а саме земельній ділянці, у зв’язку з чим позивач має намір в порядку, встановленому процесуальним законодавством, подати відповідний позов за місцем знаходження нерухомого майна до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Враховуючи вимоги, характер взаємовідносин сторін по справі, неприязні відносини, які склалися свого часу між колишнім подружжям, до набрання законної сили рішенням у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди майновим правам, свободам та інтересам позивача, так як відповідач має намір розпорядитися земельною ділянкою з метою уникнення її поділу з позивачем.

На підставі вищевикладеного просив накласти арешт на земельну ділянку, розташовану на території СТ «Відродження» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:007:0061 пл. 0,058 га., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1507686232208, власником якої є ОСОБА_4

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04травня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Заявник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про забезпечення позову, яким його заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що незважаючи на те, що судом зроблено правильний висновок про співмірність заходу забезпечення позову змісту позову, який позивач має намір пред’явити, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з того, що протягом десяти днів з дня подання заяви про забезпечення позову позивач повинен був пред’явити позов, однак цього не зробив. Дані висновки він вважає помилковими, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 10.07.2018 р. ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року скасовано і прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накласти арешт на земельну ділянку, розташовану на території С/Т «Відродження» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:007:0061, площею 0,058 га., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1507686232208, власником якої є ОСОБА_4.

При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, яку мотивував тим, що він є єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_3, померлої 17 січня 2018 року, що прийняв спадщину. Відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3, набув право власності на земельну ділянку на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району пл. 0,0580 га., та зареєстрував право власності за собою. В подальшому шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, поділ нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, між ними проведений не був. Для спадкування необхідно визначити частку спадкодавця ОСОБА_3 у спільній сумісній власності з відповідачем, а саме земельної ділянки, у зв’язку з чим позивач має намір в порядку, встановленому процесуальним законодавством, подати відповідний позов за місцем знаходження нерухомого майна до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Враховуючи, що відповідач має намір розпорядитися земельною ділянкою з метою уникнення її поділу з позивачем, що також підтверджується зверненням відповідача до державного реєстратора з метою вчинення відповідних реєстраційних дій, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, просив забезпечити позов.

Заявником надано свідоцтво про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 09 листопада 1999 року (а. с. 7), договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного ОСОБА_4 23 грудня 2009 року, на підставі якого останнім придбано земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:007:0061, площею 0,0580 га. для ведення садівництва на території С/Т «Відродження», Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 8 9, 12), державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯК № 339000 від 02 листопада 2011 року (а. с. 10 11), рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2015 року, яким шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, розірвано (а. с. 13), свідоцтво про смерть ОСОБА_3, померлої 17 січня 2018 року (а. с. 16), витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, згідно якого спадкову справу № 6/2018 після смерті ОСОБА_3 заведено 22 березня 2018 року приватним нотаріусом м. Бровари ОСОБА_6 (а. с. 17), свідоцтво про народження ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 18), свідоцтво про народження ОСОБА_2, батьками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 19), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:007:0061 зареєстровано за ОСОБА_4 14 березня 2018 року, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1507686232208 (а. с. 20 21), свідоцтво про народження ОСОБА_9, батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 39), спадкову справу № 6/2018 до майна померлої 17 січня 2018 року ОСОБА_3, яка містить заяву ОСОБА_7 про відмову від спадщини на користь племінника померлої ОСОБА_2, заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 24 березня 2018 року (а. с. 40 54).

Відповідно до ст. ст. 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.

Вказаним вимогам закону заява ОСОБА_2 про забезпечення позову відповідає.

Виходячи із аналізу наданих заявником документів та враховуючи наведені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між заявником та ОСОБА_4 наявний спір з приводу вказаної земельної ділянки, крім того, захід забезпечення позову, який ОСОБА_2 просить вжити, повністю відповідає змісту позову, який він має намір пред’явити.

Разом із тим, не можна погодитися із висновками суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову є передчасною в зв’язку із неподанням ОСОБА_11 позову протягом десяти днів, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви десятиденний строк, передбачений ч. 4 ст. 152 ЦПК України для пред’явлення позову, починається з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, а не з дня подання заяви про забезпечення позову, як помилково вважав суд першої інстанції.

Оскільки ухвала про забезпечення позову судом не постановлялась, перебіг строку для подання позову для заявника не починався, а отже суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову з цих підстав, порушив вимоги закону, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

ОСОБА_2 має намір подати до суду позов до ОСОБА_4, предметом спору є належна ОСОБА_4 земельна ділянка, яка як об’єкт цивільних прав не вилучена та не обмежена в обороті, ризик відчуження спірного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним, а отже є ризик, що відповідач у даному випадку як власник спірної земельної ділянки при її відчуженні стане неналежним відповідачем і вимоги до нього задоволенню не підлягатимуть.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог при зверненні позивача із позовом.