Апеляційним судом Київської області залишено без змін ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області

      У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка А.В. про встановлення йому тимчасового обмеження у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі від 16 лютого 2018 року у виконавчому провадженні № 52592820, посилаючись на те, що при винесенні даної постанови державним виконавцем помилково була взята до уваги довідка-розрахунок заборгованості по аліментам від 16 лютого 2018 року, хоча в дійсності заборгованості по аліментам не існує в зв'язку з їх добровільною сплатою заявником.

Крім того, виконавцем порушено процедуру винесення оскаржуваної постанови, оскільки згідно вимог ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема у разі подання заяви стягувачем або боржником, а також надіслання виконавчого документу за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. Разом з тим, про складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам державний виконавець боржнику не повідомив, натомість виніс у цей же день, 16 лютого 2018 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання - до погашення заборгованості, якої насправді не існує і яка нарахована незаконно.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка Андрія Васильовича від 16 лютого 2018 року у виконавчому провадженні № 52592820 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених в ній підстав.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 26.07.2018 р. ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року - залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга підлягає залишенню її без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2016 року на підставі виконавчого листа № 2/359/363, виданого 30 вересня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області (том 1, а.с.9), державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Туровець Д.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52592820 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 листопада 2015 року та до досягнення дітьми повноліття (том 1, а.с.11 зв.).

Згідно довідки - розрахунку заборгованості з аліментів №509 за період з 09 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року, сформованої державним виконавцем 01 лютого 2017 року, за ОСОБА_2 рахувалась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 9 732,64 грн. (том 1, а.с.135).

Довідкою - розрахунком заборгованості з аліментів №2299 за період з 09 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року, сформованою державним виконавцем 27 лютого 2017 року, за ОСОБА_2 рахувалась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 1 139, 34 грн. (том 1, а.с.143-144).

15 лютого 2018 року державним виконавцем сформовано довідку - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 5113 за період з 09 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року, згідно якої за ОСОБА_2 рахується борг у розмірі 584 047,28 грн. (том 1, а.с.153 - 155).

Згідно довідки - розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №5288 за період з 09 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року, сформованої державним виконавцем 16 лютого 2018 року, за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 550 062,07 грн. (том 1, а.с.156).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.  

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення та направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п’ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Встановлено, що 16 лютого 2018 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Вовком А.В. у виконавчому провадженні № 52592820 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві полювання до погашення ним заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. В мотивувальній частині даної постанови вказано, що станом на 01 січня 2017 року заборгованість становить 21 720,50 грн. Разом з тим, матеріали справи та копії виконавчого провадження не містять жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів саме у такому розмірі.

При цьому посилання представника апелянта на те, що вищевказана сума державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Вовком А.В. в постанові зазначена помилково, що підтверджується його доповідною запискою з цього приводу на ім’я керівника державної виконавчої служби, належними та допустимими доказами не підтверджені, в зв'язку з чим до уваги апеляційним судом не беруться.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії  та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб і в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Оскільки в оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначено суму заборгованості, наявність та розмір якої не підтверджується матеріалами виконавчого провадження, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем при винесенні 16 лютого 2018 року постанови про тимчасове обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки при винесенні постанови від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі державний виконавець діяв з порушенням вимог закону та прав заявника, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення скарги ОСОБА_2 та визнання вищевказаної постанови неправомірною і її скасування.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не містить.