ОСОБА, ЩОДО ЯКОЇ ВИРІШУВАЛОСЬ ПИТАННЯ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, НЕ ПОЗБАВЛЕНА ПРАВА ОСКАРЖУВАТИ СУДОВЕ РІШЕННЯ

Особа обвинувачувався у катуванні потерпілої з метою примусити її видати нотаріально посвідчену довіреність щодо уповноваження його бути її представником з усіма необхідними повноваженнями, в тому числі щодо продажу рухомого та нерухомого майна - наніс потерпілій побої у різні частини тіла за допомогою дерев'яної палиці та руками.

Ухвалою суду до особи застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Апеляційний суд повернув особі апеляційну скаргу на зазначену ухвалу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначив , що положеннями ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У такому випадку апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник такої особи.

ВС дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи особі його апеляційну скаргу, діяв усупереч вимогам чинного кримінального процесуального закону та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції нагадав про правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2016 року по справі № 5-246кс(15)16 та практику ЄСПЛ, відображену, зокрема в рішеннях у справах «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», «Наталія Михайленко проти України», «Анатолій Руденко проти України».

ККС ВС вказав на те, що статтею 10 КПК України визначено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольру шкіри, політичних релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадку і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.
Згідно зі статтею ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є одним із учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Стаття 516 КПК України передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.

ВС зауважив, що норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК України (постанова від 31.07.2018 у справі № 308/1397/13-к).

Джерело: Юридичне право