Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач, яка отримала відмову міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до складеного ним актового запису про народження, звернулась до суду з позовом до відділу ДРАЦС про встановлення неправильності запису про її народження в акті громадянського стану та зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що такі вимоги слід розглядати у порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі слід закрити.
Суд першої інстанції вважав, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, а спір про оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи за її заявою є публічно-правовим, з огляду на що справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Суд мотивував постановлену ухвалу також висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 3 жовтня 2017 року у справі № 21-5607 а 15.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є суб'єктом владних повноважень. А оскільки державна реєстрація актів цивільного стану має публічно-правову природу, то, звертаючись із заявою (вимогою) до такого органу, особа вступає з ним у публічно-правові відносини.
ВП ВС ухвали судів скасувала, а справу передала для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та дійшла висновків, що позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
ВП ВС звернула увагу на те, що позивач зазначала, що дії відповідача законні та правомірні та оскільки немає первинних документів, відповідач не може зробити зміни в актовому записі (якщо би були первинні документи, і відповідач відмовився внести зміни, то тоді його дії треба було оскаржувати в порядку адміністративного судочинства).
Суд касаційної інстанції зазначив, що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивач звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про дату народження в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У позовній заяві відсутні доводи за частиною третьою статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. А вимога позивача зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису.
ВС дійшов висновку, що об'єктом перевірки національними судами у цій справі є недотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження позивача, і залежно від встановлених обставин вирішення питання про неправильність актового запису про дату народження позивача та зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису. Крім того, для встановлення вірної дати народження позивач у позовній заяві просить викликати для допиту свідків.
У висновках щодо застосування норм права ВП ВС роз’яснила, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату.
Натомість у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи (постанова від 14.11.2018 у справі№ 425/2737/17).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
