Київським апеляційним судом залишено без змін постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

16 жовтня 2018 року суддею Вознюком С.М. оголошено постанову у справі про адміністративні правопорушення,  передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБИ 2.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  16 жовтня 2018 року ОСОБУ 2 визнано винним в тому, що він 28 вересня 2018 року в 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Шкода», номерний знак НОМЕР_1, біля будинку № 15 по вул. Харківське шосе в с. Щасливе  Бориспільського району Київської області та в порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та вчинив зіткнення з автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, ОСОБА_2  28 вересня 2018 року в 20 год. 00 хв. керував автомобілем «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 біля будинку № 70 біля будинку № 15 по вул. Харківське шосе в с. Щасливе  Бориспільського району Київської області в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

 Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням суду особа 2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, розділити розгляд справи в окремі провадження та постановити нову, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду  прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи.

ОСОБА_2 звертає увагу на те, що 28 вересня 2018 року він дійсно керував автомобілем «Шкода» та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», проте вважає, що у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП) винен не тільки він, а й водій автомобіля «Тойота».

В той же час апелянт зазначає, що до адміністративної відповідальності притягується вперше, на даний час користується автомобілем в робочих цілях, а також відвозить своїх дітей до міста, оскільки сім'я проживає за містом, а без права керувати транспортними засобами він не зможе працювати та утримувати свою сім'ю.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції цих вимог закону дотримався в повній мірі.  

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Викладений у постанові судді висновок про доведеність вини        ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, та ним не оскаржується.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначив, що винуватим у ДТП він вважає також водія «Тойота», який був не уважним та не зачекав до поки він закінчить свій рух маневр заднім ходом, чим порушив ПДР України.

Апеляційний суд зазначає, що оскільки дане провадження переглядається лише стосовно ОСОБА_2, давати оцінку діям інших учасників ДТП суд не вправі.

За доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не заперечує, що вчинив адміністративні правопорушення, проте вважає, що судом при вирішенні питання про вид стягнення не в повній мірі враховано особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які пом'якшують відповідальність, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність.

У відповідності з вимогами ст. ст. 33, 34 КУпАП суд при накладенні стягнення на ОСОБА_2 врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і наклав стягнення, яке за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Доводи ОСОБА_2 про те, що керування транспортним засобом є єдиним можливим заробітком, не є переконливими та не підтверджені доказами.

Крім того, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення на водіїв стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортних засобів на один рік. Іншого виду та розміру адміністративного стягнення законом не передбачено. Тому доводи апелянта про накладення на нього іншого стягнення не ґрунтуються на законі.